23.11.14

У 1932-му більшість повстань проти Сталіна відбулися в Україні

Виставка Українського інституту національної пам’яті «Спротив геноциду» спростовує міф, нібито українські селяни не боролися з більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору.

У переддень 81-роковин Голодомору в Українському домі відкрилася виставка «Спротив геноциду». 16 стендів унікальних документів та фотографій, значна частина яких оприлюднені вперше, доводять: у 1932-му більшість повстань проти Сталіна відбулися в Україні.

Опір українських селян тиску більшовицького окупаційного режиму – основне гасло цьогорічних днів пам’яті Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Досі це майже невідома для більшості українців тема, пояснює тематику виставки «Спротив геноциду» Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

В рамках виставки представлений погляд на Голодомор з обох сторін трагедії: є копії звітів ҐПУ, уривки з таємного листування і закритих циркулярів влади, а також – листи і щоденники свідків Голоду. Фотографії селян-керівників повстань, вилученої зброї, протоколи їх допитів-свідчать: опір був не одиничний, а масовий, і тривав роками.

29.10.14

Ніч в Україні

Цікаві артефакти. Обкладинка журналу Playbill, вініловий диск та афішка до голівудської постановки "Ніч в Україні". Серпень 1981 року, США.
Прем'єра вистави відбулася в квітні 1980 року.





24.10.14

Изгнание вместо освобождения

Украинцев просят изменить отношение к истории Второй мировой войны
Фото: Владислав Содель

Историки предлагают ввести новые терминологию в честь празднования 70-летия освобождения Украины

Украинский институт национальной памяти (УИНП) рекомендует вместо фразы «освобождение Украины от фашистских захватчиков» в канун празднования 70-летней годовщины этой даты начать использовать выражение «изгнание нацистских оккупантов из Украины». В УИНП аргументируют это тем, что настоящее освобождение и независимость страна получила только в 1991 году. По мнению экспертов института, засилие советских мифов и стереотипов частично спровоцировало появление сепаратистов, которые нередко используют символику прошлого ‒ например, георгиевскую ленту. Однако в ветеранских организациях не поддерживают такие изменения и называют это попыткой перекраивания истории.

Вчера Госкомтелерадио обратился к отечественным СМИ с просьбой использовать рекомендации Украинского института национальной памяти при праздновании 70-летия освобождения Украины во время Второй мировой войны 28 октября. В частности, эксперты УИНП подчеркивают, что вместо выражения «освобождение Украины от фашистских захватчиков» лучше использовать выражение «изгнание нацистских оккупантов из Украины». «Мы пытаемся опровергать советские мифы касательно Второй мировой войны. Один из них заключается в том, что в 1944 году освободили Украину. Но тогда было только изгнание нацистских оккупантов, а советский тоталитарный режим в нашей стране действовал до 1991 года, в результате чего погибли еще тысячи людей»,‒ считает директор УИНП Владимир Вятрович.

21.10.14

ОПЕРАЦІЯ «ЗАПАД» - масова депортація населення Західної України


О 2-й годині ночі 21 жовтня 1947 року багато мешканців Львова були вимушені пробудитися. До квартир ще сонних людей вривалися військові у шинелях й після нетривалого обшуку дозволяли похапцем зібрати особисті речі, після чого у вантажівках доправляли на залізницю. О 6-й годині ранку такі набіги стали відбуватися і по селах. Озброєні бійці внутрішніх військ МҐБ та МВД оточували село і за списками вилучали родини повстанців, проводячи обшуки у господарствах з метою виявлення криївок та місць укриття підпільників, вилучення зброї, антисовєтської літератури тощо. Той день був надто холодним, навіть як для пізньої осені: сніг у районі Надвірної та Жаб’я (тепер Верховина) випав заввишки до двох метрів...

Операція «Запад» була однією з найбільш масових і короткотермінових сталінських депортацій. Для населення Західної України це була справжня етнодемографічна катастрофа. Ідея проведення репресивно-виселенської акції виникла у совєтських органів державної безпеки ще на початку 1947. Планування проводилося на рівні союзних МВД та МҐБ СССР. У такий спосіб совєтське керівництво сподівалося остаточно знищити соціальну базу українського підпілля у регіоні та, врешті-решт, саме підпілля.

10.10.14

У США зазирнули всередину 100-річної капсули часу

Коробка була запечатана у 1914 році. У Ньо-Йоркському музеї історичне товариство відкрило 100-річну капсулу часу. Нині йдеться про те, що це найстаріша капсула часу. Велика бронзова коробка була запечатана у 1914 році. Цікаво, що про цю капсулу часу просто забули. Спочатку її мали відкрити у 1974 році. Зауважимо, що у капсулі часу виявилося чимало книг, наприклад, каталог нью-йоркській фондовій біржі за 1914 та історія банку Нью-Йорка від 1784 до 1884. У капсулі також було чимало газет. Зауважимо, що американські підлітки запропонували покласти до новітньої капсули часу продукти компанії Apple та навушники, кредитні картки, карту метро та чашку Starbucks. Джерело: ТСН

19.09.14

23 года назад Беларусь вернула настоящую символику

19 сентября 1991 года национальным символам вернули статус государственных.

Бело-красно-белый флаг и герб «Погоня» оставались государственными до 1995 года, когда после референдума, инициированного Лукашенко, была возвращена видоизмененная советская символика.

Также 19 сентября 1991 года Верховный Совет БССР принял решение об изменении названия страны: Белорусская Советская Социалистическая Республика стала Республикой Беларусь.

Гербу «Погоня» - более 600 лет. Изображение вооруженного всадника было популярным символом в Восточной Европе. К 1366 году относится документ с печатью, изображающий всадника с мечом. С конца XIV века всадник изображён на фоне геральдического щита — на печатях великих литовских князей Ягайло и Витовта.

Белорусско-литовские летописи первой половины XVI века приписывают создание герба легендарному великому князю Наримунту Романовичу XIII века.

«Погоня» была элементом герба Речи Посполитой до её раздела в 1795 году. После этого «Погоня» как часть некоторых губернских гербов попала в состав государственного герба России. К 1900 году «Погоня» являлась основной либо составной частью 22-х гербов городов Российской Империи, трех губерний и одной области.

В 1918 году «Погоня» и бело-красно-белый флаг стали государственными символами Белорусской Народной Республики, в советское время они были под запретом, но оставались символами сопротивления. Ими они остаются и сейчас.

Джерело: Хартия`97

09.09.14

Знайдена гробниця Александра Македонського?


Греція застигла в передчутті чергової археологічної «бомби» - науковці, що нещодавно виявили гробницю, припускають, що вона може належати самому Александру Македонському, Олімпіаді Епірській (його матері) чи Роксані Бактрійській, його дружині.

Мова йде про розвідки і розкопки, що ведуться вже досить давно в області, що називається Македонія, на місці колишнього історичного міста Амфіполь, в 70 км. від Салонік. Минулого року вчені за допомогою сканерів виявили під землею значні погребальні споруди, оточені стіною у формі правильного кола з периметром близько 500 метрів. Периметр викладений мармуровими плитами, що походять з далекого звідси острова Тасос. Згідно даних науковців, гробниця датується кінцем 4 ст. до н.е. і за розмірами є в 10 разів більшою, ніж могила Філіпа ІІ, батька Александра Македонського. Кам’яні стіни гробниці прикрашені символами Македонського царства і фресками, що свідчить про захоронення тут важливої персони епохи великого воєначальника.


Основний вхід в гробницю охороняють статуї сфінксів та каріатид, а потім розпочинається 20-метровий коридор вглиб усипальниці. Коридор веде до трьох погребальних камер. Катерина Перистері, керівник розкопок і грецький археолог, обережна в своїх прогнозах, проте переконана, що знахідка являє виключну цінність для науки, бо це найбільша з македонських гробниць, які були коли-небудь виявлені. Вершину погребальної споруди вінчав Амфіпольський Лев, статуя якого нині знаходиться в 5 км від місця розкопок.

05.08.14

Науковці знайшли український вірш діда Достоєвського – греко-католицького священика

Петро Кралюк
Чи не найвідомішим російськомовним письменником у світі є Федір Достоєвський. Його твори традиційно включають до навчальних програм, причому не тільки вишівських і філологічних. Водночас у Росії Достоєвський стоїть далеко не на першому місці серед письменницької автури. Це можна зрозуміти. Письменник часто говорив неприємні для росіян речі, показуючи темні сторони «російської душі». Звідки це в нього?Філософ Арсен Річинський, який досконало знав творчість Достоєвського, вважав, що причиною цього було українське коріння письменника. Він порівнював його з Миколою Гоголем. До речі, сам Достоєвський надзвичайно високо цінував Гоголя. Річинський писав: «Якщо Гоголь хитався ще між двома душами й не міг віддати переваги ані одній з них (мається на увазі хитання між душею українською та російською. — П.К.), то після цього приходить мислитель, який вже повністю віддався російській культурі, в якого українська душа лише зрідка звучала своєрідними мотивами, незрозумілими й чужими для росіян. Був це — Ф. Достоєвський. Його ідеї в зародку стрічаємо вже в Гоголя. Це, з одного боку, віра в спасенну ролю краси у світа; з іншого — намір викрити життя без світла, занурити душу в темні безодні зла й тим примусити її здригнутися й забажати знову світла… Цей метод найбільш уживаний Достоєвським». Певно, можна погодитися з Річинським, що глибокі плати ментальності Достоєвського — українські. І це знаходило специфічні вияви в його творчості.

Звісно, Достоєвський — письменник російський. Народився він у Москві, жив переважно в Росії, формувався під впливом російської культури. Однак його корені по лінії батька — з України.

Відомо, що предки Достоєвського тривалий час жили на Волині. Далекий предок письменника, Данило, 1506 р. отримав у володіння село Достоєво на теренах Пінщини. Від назви цього села й пішла назва роду Достоєвських. Нині воно знаходиться у складі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь. Проте це не білоруська, а українська етнічна територія. Саме ж Достоєво знаходиться неподалік кордону України й Білорусії. У ньому нині організовано музей Достоєвського, також у цьому селі є пам’ятник письменнику.

Однак, насправді, предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, якщо точніше — на Ковельщині. Саме тут у 70-х рр. XVI ст. мешкав якийсь Феодор Достоєвський, який служив у князя Андрія Курбського. Під 1664 р. у селі Секунь (неподалік Ковеля) згадується ще про одного Достоєвського. 1775 р. Достоєвські продали свої маєтності на Ковельщині. Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався до Янушполя, де став греко-католицьким (уніатським) священиком. Два його сини теж стали священиками. Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівці на Поділлі, в 1782—1820 рр. йому довелося перейти з унії на православ’я. Його син Лев також служив у Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, теж готувався до священицької кар’єри. Він навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Але звідти його як одного з найкращих учнів відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він і осів.

02.08.14

Кілька німецьких фото з окупованого Чернігова

Біженці в Чернігові. Німецьке фото орієнтовно вересень 1941 року
Німцька понтонна переправа через Десну. Німецьке фото орієнтовно вересень 1941 року

Могила німецького віськовослужбовця Ервіна Кляйна, який загинув і був похований у Чрнігові 6 вересня 1941 року.

Фото ebay.com

30.07.14

Архів СБУ відкриває доступ до документів, які в Росії досі під грифом «секретно»

Як повідомили УНІАН у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху, український архів, який зберігає документи КГБ, виклав у вільний доступ документ 1937 року про діяльність японської агентури в СРСР, до якого російський суд відмовив у доступі. У прес-центрі нагадали, що 14 липня 2014 р. Московський міський суд в закритому режимі виніс рішення про відмову в ознайомленні з документом «Закритий лист про терористичну, диверсійну та шпигунську діяльність японської агентури з числа харбінців» № 60268 від 20.09.1937 року, підписаним Народним комісаром внутрішніх справ СРСР – генеральним комісаром держбезпеки Миколою Єжовим. Федеральна служба безпеки Російської Федерації відносить даний документ до державної таємниці.

16.07.14

Дзвін-90» на Чернігівщині: перший крок від Декларації про державний суверенітет до незалежності України


16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР «Декларація про державний суверенітет України», яка відкрила мирний шлях до незалежності України.
Майже одночасно з прийняттям цієї Декларації національно-демократичні сили Чернігівщини розпочали культурологічний похід «Дзвін-90», який започаткував 24 липня 1990 року Козацькі свята у Батурині.
Саме з цієї події і розпочалося відродження гетьманської столиці.
А вже через рік національно-демократичні сили Чернігівщини відзначали 16 липня як день незалежності України.
Саме про це свідчить уривок з Передмови до збірника документів і матеріалів до 20-річчя створення Народного руху України за перебудову «БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ у 1989 – 1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову» доцента Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидата історичних наук Т. П. ДЕМЧЕНКО:

"Улітку 1991 р. в області розпочалися нові акції на підтримку української незалежності. Напередодні першої річниці Декларації про державний суверенітет України було ухвалено і поширено Звернення до громадян Чернігівщини з цієї нагоди. У документі вказувалося:
«Рік тому Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет нашої республіки. Найвищий орган влади заявив на весь світ про Україну, яка прагне незалежності. Але Декларація – це ще не закон, і тому Україна й досі залишається московською колонією, й досі віддає за безцінь свої багатства Кремлю та так званим «братам» по всьому світу. Чи ж не досить?
Але намагання Народної Ради добитися справжньої незалежності блокуються компартійною більшістю. Та ж більшість тягне нас знову в «оновлений Союз», який за 70 років довів Україну з її родючими чорноземами і працьовитими людьми до злиденного життя.
Ми бідні тому, що не маємо своєї держави. Тільки незалежність принесе достаток, дасть можливість жити так, як потребує людська гідність. Тож підтримайте демократичні сили, які виступають проти підписання союзного договору, за самостійність Української держави!
Ми маємо День незалежності, але ще не маємо самої незалежності. Ми повинні її вибороти, якщо хочемо вільної, багатої і щедрої для всіх громадян України».
Цей документ, ухвалений демократичними силами Чернігівщини, разюче відрізняється від духу більшості резолюцій Установчого з’їзду Народного руху і наочно демонструє, що еволюція громадської ініціативи пішла в напрямку, який вів до незалежності. Цікаво, що й заголовок однієї із статей в опозиційній газеті звучить прямо таки провокативно: «Дні незалежності на Чернігівщині». Її зміст переконливо демонструє, як розуміла сенс цього свята демократична громадськість Чернігівщини та й усієї України.
Таким чином, напередодні заколоту ГКЧП демократичні сили нашого краю знаходилися на гребні успішної боротьби за реалізацію масштабних цілей – головною із яких стало наповнення положень Декларації про державний суверенітет реальним змістом, недопущення «оновлення» Союзу."

Початок культурологічного козацького походу «Дзвін-91»




На фото: початок культурологічного козацького походу «Дзвін-91». Орієнтовно липень 1991 року.
Місце зйомки: П’ятницька церква, м. Чернігів.
Похід "Дзвін" було започатковано 24 липня 1990 року. Похід завершувався козацькими святами у Батурині.

29.06.14

Почему историю брянских партизан объявили экстремистской

В российский Федеральный список экстремистских материалов включена работа молодого немецкого историка Себастьяна Штоппера. Что экстремистского обнаружили российские чиновники в его исследовании о партизанском движении на Брянщине? Этот вопрос обозреватель Deutsche Welle Ефим Шуман задал самому Себастьяну Штопперу.
Советские партизаны
Решение некой "экспертной комиссии" в Брянске, а затем и Советского районного суда Брянска кажется удивительным хотя бы потому, что диссертация молодого немецкого историка Себастьяна Штоппера (Sebastian Stopper), ставшая результатом его трехлетних исследований, даже не опубликована. Кроме того, еще никто, в том числе и в России, не занимался столь серьезно и разносторонне, привлекая документы как из российских, так и из немецких архивов, историей партизанского движения на Брянщине. Еще недавно Штоппера благодарили за то, что он обнаружил неизвестные до сих пор материалы по этой теме, которые передал в городской музей. И вдруг он оказался экстремистом, которому даже въезд в Россию закрыт. Как он сам оценивает сложившуюся ситуацию?

Себастьян Штоппер: Мне трудно комментировать это решение, потому что я не знаю, о чем конкретно идет речь. В приговоре суда говорится о каких-то моих публикациях в интернете. Они, судя по всему, не идентичны с текстом диссертации, но, конечно, базируются на результатах моих исследований, приведенных в диссертации. В любом случае я знаю, что я - не экстремист, экстремистские взгляды не разделяю и никогда их не высказывал. В частности, я не оправдывал действия немецких оккупантов или карателей.

20.06.14

У Чернігові проведено круглий стіл «1941 рік. «Україна в огні»: трагедія та пам'ять»

18 червня 2014 року в Чернігові у військово-історичному музеї – відділі обласного історичного музею імені В.В. Тарновського – до Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни науковці провели круглий стіл «1941 рік. «Україна в огні»: трагедія та пам'ять».
 
Під час відкриття заходу його учасники вшанували пам’ять жертв війни хвилиною мовчання.
 
Ігор Жирнов, головний спеціаліст Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації, розповів про заходи на Чернігівщині до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
 
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, науковий співробітник, привернув увагу до факту, що перед початком німецько-радянської війни Червона армія у цілому та в західних військових округах зокрема, мали достатньо військ та озброєння, у тому числі і найновітнього, у порівнянні з Вермахтом, для успішного відбиття агресії. Так, на території Україні в особовому складі мінімальна перевага була на боці німців і їхніх союзників: 1.508.500 німецьких, угорських і румунських військовослужбовців проти 1.412.136 радянських військових. У військовій техніці та озброєнні значною була перевага на боці СРСР. У танках: 8 069 радянських проти 1 144 німецьких; у гарматах і мінометах: 26 580 радянських проти 16 008 німецьких; у літаках усіх типів: 4 696 радянських проти 1 829 німецьких.
 
Науковець підкреслив, що Й.Сталін проігнорував попередження радянської розвідки, яка вчасно і достатньо точно поінформувала вище керівництво СРСР щодо небезпеки нападу нацистської Німеччини. У раптовому нападі нацистського агресора на СРСР 22 червня 1941 року, катастрофічному початку війни й жахливих масштабах втрат є повністю винним керівництво Радянського Союзу на чолі зі Й.Сталіним – тоталітарний комуністичний режим.
 

12.06.14

Библия, хранящаяся в Анкаре, ввергла Ватикан в шок «Иисус не был распят, Павел был самозванцем»

Библия, написанная более чем 1500 лет назад, была обнаружена в Турции. Книга вызывает беспокойство в Ватикане, потому, что содержит Евангелие от Варнавы, который был одним из учеников Христа, и путешествовал с апостолом Павлом.

Как передает Oxu.Az со ссылкой на ANSPRESS, книга была обнаружена в 2000 году и держится в тайне в Этнографическом музее в Анкаре. Страницы у книги из кожи, а написана она на диалекте арамейского, на языке Иисуса Христа, и имеет почерневшие от времени страницы. По имеющимся данным, эксперты осмотрели книгу и заверили, что она является оригиналом.

Религиозные власти в Тегеране настаивают, что из текста следует, что Иисус не был распят, не был Сыном Бога, но он был пророком, а Павел, «самозванцем». В книге также говорится, что Иисус вознесся на небо живым, не будучи распят и Иуда Искариот был распят на его месте.

Текст также предсказывает приход последнего исламского мессии - то, что еще не произошло.

Ватикан выразил обеспокоенность по поводу находки, и попросил турецкие власти с католическими экспертами оценить содержание книги. Считается, что католическая церковь на Никейском Соборе, осуществила цензуру Евангелий, которые являются частью Библии, удалив некоторые, возможно, в том числе и Евангелие от Варнавы.

www.oxu.az

08.06.14

Отець Сергій про старообрядницьку церкву Святого славного великомученика...



Отець Сергій, настоятель старообрядницької церкви Святого славного великомученика Димитрія Солунського,  розповідає про особливості свого церковного приходу. Він служить вже 15 років.
Старообрядницька церкви Святого славного великомученика Димитрія Солунського знаходиться у селі Добрянка, що на Ріпкинщині Чернігівської області. Храм освячено в 1790 році. Близько року тому біля святині побудували дзвіницю.
У XIX столітті в Добрянці існувало 8 храмів. Зараз - лише два.

07.05.14

День Перемоги мав би відзначатися 7 травня


Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписувався двічі. Один раз 7 травня 1945 р. у в Реймсі. Його від імені Німецького Верховного Командування підписав генерал-полковник Альфред Йодль у присутності Верховного Головнокомандуючого Експедиційними Силами Союзників Сміта, генерал-майора французскої армиї Ф.Севеза та представника Радянського Верховного Командування генерала Суслопарова.

Сталін був обурений підписанням капітуляції в Реймсі, при якому провідну роль відігравали західні союзники. Він відмовився визнати цей акт, зажадавши нового підписання його у взятому Червоною армією Берліні. Другий Акт про капітуляцію було вже підписано 8 травня 1945 р. в Берліні. Від імені Німецького Верховного командування підписи про капітуляцію поставили Кейтель, Фріденбург та Штумпф в присутності уповноважених від Верховного Головнокомандування Червоної Армії Маршала ЖУКОВА та Верховного Командувача експедиційними силами союзників Головного Маршала Авіації Теддера.



06.05.14

«Георгіївська стрічка» - що вона означає?

Формування символу «Георгіївська стрічка» має тривалу та складну історію. Уперше вона з’являється на ордені святого Георгія, заснованому імператрицею Катериною ІІ 1769 року.

Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Пізніше сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаний зі святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок. Допускалося також використання оранжевого кольору замість жовтого.

Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапору Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер.

29.04.14

Операція «Вісла»

О 4-й ранку 28 квітня 1947 року оперативною групою військ «Вісла» розпочалось виселення українців з південно-східних регіонів Польщі на західні та північні території, які раніше входили до складу Німеччини. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Операція «Вісла» проводилась під безпосереднім командуванням міністра оборони Польщі маршала Міхала Ролі-Жимерського.

У вересні 1944 року уряди Української, Білоруської та Литовської РСР уклали угоди з Польським комітетом національного визволення, згідно з яким відбувався «обмін населенням» - етнічні поляки відправлялися до Польщі, а українці, білоруси та литовці - в СРСР. Перші ешелони з переселенцями вирушили вже в листопаді 1944 року. До 31 жовтня 1946 року з СРСР до Польщі було переселено майже 1,1 млн чоловік (з них 810 415 чоловік з території УРСР), у тому числі понад 143 тисяч євреїв, які практично зразу переправлялися в Британську Палестину; з Польщі до УРСР прибуло 482 800 українців.

Переселення тривало фактично до осені 1946 року. За оцінками поляків на території Польщі залишилось до 80 тисяч українців, лемків та русинів. Серед причин, за якими населення відмовлялося виїжджати в УРСР, крім очевидного небажання залишати рідні місця і майно, значний вплив мали пропаганда і дії УПА та ОУН (б), які фізично знищували пересильницькі комісії, спалювали залишені українцями села і попереджали про можливість арештів і депортації до Сибіру. Польська міліція і сили безпеки, що знаходилися в стадії формування, не були здатні ефективно протидіяти активності УПА та ОУН (б). У зв'язку з цим ряд районів ПНР, на яких діяло до 10 тисяч бійців УПА та ОУН, були фактично непідконтрольні польської адміністрації.

28.04.14

Ранкова зарядка у школі

На фото: 3-б клас Носівської середньої школи №1.
31 січня 1947 рік.
Фото з колекції Валерія Фурси.

Носівська загальноосвітня школа I–III ступенів № 1 — найстаріший навчальний заклад у місті Носівка, заснований 1868р.
Зараз у  школі навчається 570 учнів. Школярі початкових класів охоплені заняттями у 9 групах продовженого дня в позаурочний час.

Легенда о Вильгельме Телле



Наверное, многим из детства известна легенда о славном охотнике, из ста шагов без промаха попадавшего из арбалета в яблоко. Это легенда о Вильгельме Телле – одном из ярких романтических символов современной Швейцарии. Имя борца за свободу и независимость конфедерации от австрийской короны сегодня увековеченo в названиях улиц и площадей, в память о нем открыты музеи, воздвигнуты памятники, написано множество книг и музыкальных произведений. Среди наиболее известных - драма Фридриха Шиллера и опера Дж. Россини.
Являлся ли Вильгельм Телль реальной исторической личностью или же его персона – собирательный образ народного героя – сегодня доподлинно не известно.
Предание повествует нам о том, как в 1291 году представители трех швейцарских лесных кантонов - Швица, Унтервальдена и Ури встретились на берегу горного Фирвальдштетского озера и заключили между собой братский сoюз для борьбы зa свободу от австрийской империи. Одним из вдохновителей этой бoрьбы, якобы и стал простолюдин из кантона Ури Вильгельм Телль. В швейцарской хронике XV века, так называемой «Белой книге», рассказывается история о том, как Телль стал бунтовщиком. Причем это легендарное сoбытие имеет тoчную дату - 18 ноября 1307 года. И хотя в действительности нациoнально-освободительное движение началoсь намнoго раньше этой даты, народная традиция считает Вильгельма Телля его вдохновителем и oдним из предводителей.

25.04.14

Держкомтелерадіо та українські історики пропонують телеканалам відійти від російського погляду на День Перемоги

Російські засоби масової інформації планують розпочати широкомасштабну пропагандистську кампанію з метою використати чергове відзначення Дня Перемоги в Україні для дестабілізації ситуації на півдні і сході країни та АР Крим. Про це заявив директор департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак.

«Українцям, світовій спільноті буде настирливо нав'язуватися думка, що спадкоємець Російської імперії та СРСР - сучасна Росія, має монопольне право називати себе переможцем у Другій світовій війні, а українці у своїй більшості зображатимуться виключно як колаборанти», - сказав пан Червак.

«У такий спосіб РФ намагатиметься нав'язати українському суспільству російський, а точніше імперський погляд на День Перемоги, тобто применшити або взагалі нівелювати внесок українського народу у боротьбі проти нацистських окупантів та виправдати своє військове втручання у внутрішні справи України», - додав він.

Держкомтелерадіо України у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті (УІНП) пропонують власне український погляд на день 9 травня. Зокрема, науковці УІНП під керівництвом кандидата історичних наук Володимира В'ятровича підготували методичні матеріали щодо відзначення Дня Перемоги у світі та свої пропозиції щодо вшанування цього дня в Україні. Ці матеріали рекомендовано враховувати державним ТРК при підготовці тематичних програм та висвітленні святкування Дня Перемоги.

22.04.14

Переможців поважають, а переможених зневажають

Прочел очередную ругательную статью про "фашиста Бандеру" и в очередной раз задумался о национальном герое Финляндии маршале Карле Густаве Маннергейме.

Дело в том, что по всем показателям Маннергейм, казалось бы, должен быть гораздо большим символом Зла для современной российской (или, по факту, неосоветской) госпропаганды, чем Степан Бандера.

Да, они оба символы борьбы за независимость бывших частей Российской империи - Финляндии и Украины в 1918-1945 гг. Однако при этом:

1) В отличие от Бандеры, отказавшегося от помощи немцам и посаженного ими в концлагерь, Маннергейм был настоящим союзником Гитлера на протяжении практически всей войны с СССР. И, например, принимал деятельное участие в блокаде Ленинграда.

2) В отличие от Бандеры, никогда не командавшего бойцами-"бандеровцами", Маннергейм не раз отдавал приказы стрелять в советских солдат. Причем потери советской армии в советско-финской войне на порядок превышали потери от столкновений с "бандеровцами".

3) Во время гражданской войны 1918-1920 гг. Маннергейм изо всех сил агитировал за противников большевиков, настаивая на поддержке Юденича, британской интервенции и т.д. (поскольку нынешняя госпропаганда однозначно ориентируется на "красных", это тоже, типа, должно считаться большим преступлением).

4) Наконец, в отличие от Бандеры, никогда не имевшего отношения ни к Российской империи, ни к СССР, Маннергейм первую половину своей жизни был российским подданным и офицером российской армии. Т.е., согласно идеологии нашего фюрера, не "врагом" как Бандера, но "предателем". Что, мол, гораздо хуже.

И тем не менее…

20.04.14

Пасхальні листівки УПА

Унікальність мальованих і друкованих листівок Української Повстанської Армії поягає в тому, що усі вони виготовені підпільно в умовах визвольних змагань за незалежність України у 40-х - 50-х роках хх сторіччя. 

За зберігання подібних листівок радянська влада безжально карала позбавленням волі, а то й - смертю. Сьогодні колекціонери, за можливість володіння подібними поштівками, готові викласти чималі гроші.

06.04.14

Преступления НКВД на територии Западной Украины

СБУ рассекречивает зверства органов НКВД в Западной Украине

На сегодняшний день Служба безопасности Украины располагает огромным количеством документов, подтверждающих массовые преступления НКВД против участников движения ОУН-УПА и жителей Украины.

Как свидетельствуют архивные материалы, среди прочего, боевики органов, выдававших себя за одно из подразделений ОУН-УПА, промышляли разбоем, грабили, насиловали и убивали граждан в ряде сел Западной Украины. Об этом сегодня в ходе пресс-конференции заявил руководитель Государственного отраслевого архива СБУ Сергей Богунов.

Как передает корреспондент ЛІГАБізнесІнформ, С.Богунов подчеркнул, что в период с 1944 по 1945 год на территории Украины действовали спецгруппы Министерства государственной безопасности (МГБ), созданные для ликвидации подполья ОУН и его вооруженных формирований. До конца 1945 года органы внутренних дел и безопасности УССР использовали 150 таких спецгрупп, в состав которых входили 1800 лиц. Спецформирования НКВД действовали в западных регионах Украины, - в частности, в Ривненской, Львовской, Тернопольской и Закарпатской областях, - и уничтожили 1980 участников подполья ОУН. Еще 1142 человека были арестованы.

На превышение боевиками служебных полномочий в свое время обратил внимание военный прокурор войск МВД Украинского округа Г.Кошарский, который изложил в докладной Никите Хрущеву факты выявленных нарушений.

"Письмо прокурора Кошарского поспособствовало тому, что руководство органов НКВД осознало, что относительно этих спецгрупп нужно принимать радикальные меры, чтобы остановить разгул бандитизма", - добавил он. По словам С.Богунова, реакцией на докладную прокурора стало расследование преступлений членов спецгрупп, материалы которого были собраны в отдельный том архивных документов.

В то же время, в 1991 году эти материалы были уничтожены, сохранились только отдельные задокументированные сведения о деятельности спецгрупп и упоминавшаяся докладная прокурора. "Таким образом, СБУ располагает достаточным количеством документов, которые подтверждают преступные действия спецформирований НКВД в 1944-45 годах против граждан Западной Украины", - резюмировал С.Богунов.

Отвечая на вопрос, почему СБУ "порциями", в определенные моменты обнародует "сенсационные данные" о деятельности советской власти, С.Богунов подчеркнул: "СБУ, рассекречивая и упорядочивая документы советских органов безопасности, во исполнение поручения Президента, обнародует информацию о деятельности советской власти и, таким образом, способствует восстановлению исторической справедливости".

Напомним, ранее и.о. главы СБУ Валентин Наливайченко сообщил, что СБУ обнаружила документ, который свидетельствует о преступлениях агентов КГБ, переодетых в солдат УПА, которые подвергали пытке и уничтожали людей на Западной Украине. "В Западной Украине свирепствовали, пытали, уничтожали людей, насиловали молодых женщин. И таким образом оставляли после себя преступное пятно на тех, кто боролся за волю Украины. И все теперь извращение и ложь, которая продолжается вокруг УПА или личности Героя Украины Шухевича, она уже вживлена к тому времени карательными органами КГБ, или как они дальше назывались. И она до сих пор, эта ложь, жива", - подчеркнул В.Наливайченко.

Джерело: larrigrimm

29.03.14

СЕНСАЦИЯ! Найдена могила Едиль-патша (Атиллы)!

В Будапеште на строительстве нового моста рабочие обнаружили захоронение 6-го века. Предварительный археологический анализ показал, что погребальная камера принадлежит великому гунскому вождю. Возможно, даже самому Атилле!

- Это кажется абсолютно невероятным! – говорит Альбрехт Rümschtein,историк из университета Этвеша Лоранд, который является членом команды, исследующей гробницу, -  Мы нашли много скелетов лошадей, а также различное оружие и другие артефакты, все традиционно связанные с гуннами. Эти объекты включают в себя большой меч, сделанный из метеоритного железа, который, безусловно, может быть легендарным «Священным мечом скифов», якобы подаренным Атилле богом войны Марсом. Мне кажется безусловным, что это место упокоение Атиллы, но необходимо сделать массу анализов, чтобы это подтвердить.


Прозванный римскими историками «Бич Божий», Аттила был правителем гуннов, кочевого народа, пришедшего в Европу с завоеваниями из Центральной Азии. Он правил с 434 г. н.э., до своей смерти в 453 году. Умер после застолья, празднуя свой  свой ​​последний брак с красивой и молодой принцессой готов по имени Ильдико. Атилла стал основоположником Великого переселения народов, которое привело к краху Римской империи. Он завоевал огромные пространства и считается основателем венгерской государственности. Так же он считается выходцем из рода мажар, который позднее вошел в состав казахского этноса. В казахских сказаниях Атилла носит имя «Едиль-патша».

Открытие этого погребения может принести много разъяснения, касающиеся происхождения и самобытности гуннского народа и самого Аттилы себя, которые были источниками дебатов на протяжении веков. Анализ кусочков керамики и украшений, найденных в гробнице, должны принести новый свет на их культурные корни и торговых сетей, и помочь ученым лучше понять эпоху Атиллы.

23.03.14

Заява Українського геральдичного товариства


Українське геральдичне товариство закликає: не ведіться на різні провокації та вигадки, що нібито національний синьо-жовтий прапор треба "перекинути"!
Жодних підстав, ні історичних, ні геральдичних, ні вексилологічних, для "перевертання" прапора НЕМАЄ!
Синьо-жовтий прапор – це прапор Української державності початку ХХ ст., національно-визвольної боротьби, відродження України та революції.
Шануйте пам’ять борців за волю України та національний синьо-жовтий прапор і не дозволяйте їх паплюжити!

* До питання про національний прапор // Пам'ятки України. – 1989. – № 4. – С. 44-48.

* Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор

18.03.14

Смертельний заїзд

« … бандитизм в Прилукском уезде носит особый характер: здесь банды не появляются целыми группами, а почти в каждой хате живет скрытый бандит, не проявляющий себя до тех пор пока в село не явится продагент, вот здесь этим скрытым бандитом начинается открытая борьба.

Это обстоятельство замечается даже в самих спокойных волостях, отсюда деятельность комнезаможей всецело зависит от присутствия вооруженной силы, заставляющей их работать.

Но каждый раз по уходе вооруженной силы, банды грабили все заготовленное, уничтожали все документы, так что в некоторых волостях разверстку приходилось проводить до трех раз. (із звіту про діяльність Полтавського губернського продовольчого комітету за перший квартал 1921 року).

28.02.14

З історії "ковбасної революції" у Носівці

Центральна площа у м. Носівка, Чернігівська область.

Судячи по всьому, фото зроблено орієнтовно у травні - червні 1991 року під час так званої "ковбасної революції".

Під час тих подій протестні акції тривали близько 30 днів. Щодня на Центральній площі перед готелем "Полісся" збиралося від кількасот, до кілька тисяч носівчан, які вимагали відставки першого секретаря райкому КПУ і члена ЦК КПУ "залізної леді" Віри Сотниченко, депутата Верховної ради УРСР Віктора Приходька та інших чиновників. На підтримку вимог громади вчителі Єфименко та Музиченко розбили на Центральній площі намети та оголосили голодування.

Завершилася "ковбасна революція" гучними відставками та перевиборами Носівського міського голови.

Фото з архіву Валерія Фурси

27.02.14

Майдан вимагає очистити культурно-історичне середовище Чернігова від тоталітарного минулого

Робоча група, створена Чернігівським обласним штабом національного спротиву, запропонувала в якості першого кроку з очищення культурно-історичного середовища міста від тоталітарного минулого здійснити перейменування на сесії міськради, яка відбудеться 28 лютого ц.р., 12 вулиць, 2 провулки, названих на честь комуністичної партії, діячів інтераціоналу, більшовицького перевороту, "героїв" громадянської війни, інших символів колоніального імперського минулого.

Пропонується повернути історичні назви:

- вулиці Антонова-Авсієнка - Успенська;
- вулиці Глеба Успенського – Іллінська;
- вулиці Бєлінського - Єлецька;
- вулиці Муринсона - Воскресенська.

Перейменувати:

- вулицю 50-років ВЛКСМ на вулицю Героїв Майдану;
- вулицю 50-років СРСР на вулицю Небесної Сотні;
- вулицю Богунського на вулицю Івана Богуна;
- вулицю Войкова на вулицю Просвіти;
- вулицю Воровського на вулицю Івана Мазепи;
- вулицю Дзержинського на вулицю Любомира Боднарука;
- вулицю Кірова на вулицю Коти;
- вулицю Павлика Морозова на вулицю Івана Рашевського;
- 1-й провулок Муринсона – на 1-й Воскресенський провулок;
- 2-й провулок Муринсона – на 2-й Воскресенський провулок;

- площу Дружби народів на Європейську площу.

Крім того, робоча група запропонувала перелік ще 78 вулиць, провулків, що названі на честь діячів комуністичної партії, інтераціоналу, більшовицького перевороту та "героїв" громадянської війни, для перейменуванням над яких пропонується створити спеціальну робочу групу з фахівців, представників громадськості та Майдану.
Після цього пропозиції пропонується винести на широке громадське обговорення.

Сергій Соломаха, "Сіверщина"

20.02.14

До історії німецьких колоністів на Чернігівщині

На фото "Ударники колгосних ланів колгоспу "Шлях Ілліча". Колгосп знаходився в селі Білі Вежі Другі, що у Бахмачському районі на Чернігівщині.

Фото датоване 1 жовтня 1933 року. Сьогодні відомо, що під час Голодомору того року у цьому селі загинуло 63 селянина.

Цікава історія цього населенного пункту. Село було засноване німецькими колоністами у 1768 році відповідно до указу російської імператриці Катерини II від 21 травня 1766 року про створення Біловежських колоний під Черніговим. До німецької колонії ввійшло 6 поселень (Городок, Рундевізія, Білі Вежі, Кальчинівка, Великий і Малий Вердер). На поселення прибуло 173 німецьких сімей (583 особи). На кінець 1768 року кількість колоністів вже становила 740 осіб. До 1917 року їх кількість перевалила за 5 тисяч чоловік.

У 1943 році після звільнення Чернігівщини від нацистських загарбників, німецьке населення було депортовано Радянською владою переважно до Казахстану.

На разі в селі залишається 4 двори в яких мешкають 14 осіб.

27.01.14

10 усовершенствований для человека


Во все времена человек мечтал модернизировать свое тело, чтобы улучшить его или хотя бы вернуть утраченные функции. Вот лишь несколько таких изобретений

Искусственные зубы

VI век до н.э.


Первыми, кто стал вставлять искусственные зубы из золота, были этруски. В Римской империи протезировали очень много, помимо золота врачи использовали слоновую и бычью кости, дерево, зубы других людей. Первые керамические зубы появились лишь в XIX веке.

Протезы конечностей

V век до н.э.


Первый протез ноги из дерева описан древнегреческим историком Геродотом. Обладателем новинки был грек, который при побеге из плена отпилил себе ногу. В III веке до н.э. появились и протезы рук — железные крюки и деревяшки, которые крепились системой ремней. А первый протез ноги с коленным шарниром и замком внутри сконструировал французский хирург Амбруаз Паре в 1552 году. Чтобы сделать протезы подвижными, он использовал рычажки и зубчатые колесики.