24.12.17

Щирі вітання з Різдвяним Навечір'ям!

Давненько, більш як століття назад, до приходу червоного терору, у Чернігові святкування відбувалося саме о цій грудневій порі — ще на початку місяця на адресу резиденції губернатора починали надходити пожертви речами, провізією та грошима, аби, за традицією, на свята передати все те нужденним міста та попечительським закладам.

Після великого різдвяного богослужіння в соборі Преображення Спаса 25 грудня починалися святкування у будинку Дворянських зібрань. За рубль з гривенником (або за 55 копійок, якщо ви — дитина) можна було насолодитися танцями, музикою та смаколиками. Якщо відвідувач мав ще одну срібну полтину — безпрограшна лотерея до ваших послуг: жоден не покидав свята з порожніми руками!

Для менш забезпечених чернігівців 27 грудня відкривав двері Будинок працелюбства на Олександрівській площі. Лише за гривенник можна було танцювати до дір на підошвах. Ясна річ, що святкування тим не обмежувалися, адже існувала ковзанка на Гончій; для любителів санчат — сиві Болдині гори, а в заплавах Десни можна було розважити себе бігом на лижах...

Зима має свою магію, але саме різдвяні свята роблять її такою особливою...

Цікавий Чернігів

17.12.17

Фрагмент розповіді Володимира Кримова про Олександра Купріна із спогадів про відомих письменників. Стаття "Закат большого таланта. А. И. Куприн" (Paris, 1951)

Олександр Купрін
"Еще Троянский рассказывал, что Куприн в более молодые годы любил подраться, не по злобности или дикости, а как бы в виде спорта. Мы сидели с А. И. в ресторанчике, его жена отодвигала подальше бутылку с вином, а Куприн ласково просил:

— Я только еще один стаканчик... налей мне.


Говорили о Бальмонте, который был приятелем Куприна. Бальмонт и раньше, еще в России, пил больше алкоголя, чем следует, а теперь стало совсем плохо, он немедленно пьянел и выкидывал всякие неожиданности, проявлял уже явные признаки психической ненормальности, его закат тоже, к сожалению, был близок. Чтобы переменить разговор, я спросил:

— Вы ведь в былое время, Александр Иванович, очень любили драться? Как теперь?..

— Куда мне теперь драться. Давно все забыто... Вот, я помню, один раз дрались, так дрались... Приехал я в Чернигов. Пошли мы там в биллиардную. Играет на биллиарде какой-то там, здоровый мужчина. А мне говорят: вот это наш местный ветеринар Волкунас, придет с утра, займет биллиард и никому целый день играть не дает... Как, говорю, не дает? Я подошел к нему и говорю: вы скоро кончите играть? А вы, говорит, кто такой? Вам, говорю, все равно, кто я такой. Когда вы играть кончите... Убирайтесь, говорит, вон!.. А, так — бац его в морду. Ну и пошло... Я засучил рукава и как следует его отделал... Стал играть на биллиарде... А он пошел, вымылся и опять приходит, и опять ко мне... Опять начали драться. Здорово дрались. Он весь в крови... Ушел... Поиграли мы на биллиарде, выходим, а он стоит на тротуаре и ждет, и опять ко мне... Опять стали драться — долго дрались. И мне попало, но ему много больше... Пришел в гостиницу, лег спать. Наутро встаю, только мыться стал, стучит кто-то в дверь. Кто там?.. Входит опять Волкунас. Что ты, говорю, опять драться пришел, мне уже надоело... Да нет, говорит, скажите, пожалуйста, Зинаида Ивановна, что замужем за нашим лесничим, это ваша сестра? Да, говорю, сестра... Родная? Да, говорю, родная... Так извините меня, пожалуйста, я прошу извинения... Оказывается, он влюблен в нее был. Куприна-то он не знал, кто такой Куприн, а вот уже с братом Зинаиды Ивановны никак драться не хотел... Ну, мы и помирились, он и предлагает: пойдемте часа в четыре в эту биллиардную, сыграем партию вместе, чтоб видели, а то все-таки в городе разговоры пошли... Хорошо, пойдем... Пришли мы в биллиардную, как увидали нас, все до единого разбежались..."

15.12.17

Дон-Аминадо (Шполянский Аминад Петрович) (1888-1957)

Из цикла "Фишки"
........
Толпа гудит. Толпа гогочет.
И ищет идолов опять.
Никто решительно не хочет
Министра павшего поднять.
Меж тем, не внемля укоризне,
Не лучше ль тихо расспросить -
Как он дошел до этой жизни
И захотел министром быть?
Без заглавия
Довольно надрыва
И горечи слов...
Хочу примитива
Забытых годов!
Ни взлетов, ни сдвигов,
Смирился. Молчу.
Желаю в Чернигов,
В Чернигов хочу.
Бежать дерзновенно
От фурий и муз.
Хватить о колено
Зеленый арбуз, -
И розовый холод
Почувствовав, знать,
Что жив ты, что молод,
Что жаден опять!
Глухие баштаны.
Великая лень.
Блаженной Нирваны
Блаженная сень.
Дорожки. Тропинки.
Ржаные хлеба.
У каждой былинки
Иная судьба.
У каждого сердца
Свой собственный лад.
Потайная дверца
В черниговский сад.
Речные откосы.
Шуршат камыши.
Ответь на вопросы
Уездной души.
Как цвет аметиста,
Большая луна.
Шуршанье батиста.
В батисте - она.
И спутанность мигов,
И в вечность порыв,
И мир, как Чернигов,
И весь примитив!..

28.11.17

Не схожі з противником. Як виглядатимуть ЗСУ в новій формі одягу

Українське військо відходить від радянських традицій та виглядатиме по-новому. Однострій для ЗСУ розробляла величезна команда МО разом з волонтерами цілий рік. Деякі роди і види військ уже перейшли на змінену форму одягу, однак уся армія повинна перевдягнутися до кінця 2018 року.

20 листопада міністр оборони Степан Полторак підписав наказ "Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних сил України та ліцеїстами військових ліцеїв". Цей документ замінив собою наказ від 1995 року та означає кардинальну заміну військової форми, емблем та знаків українського війська. Такий крок має на меті повний відхід від радянських традицій і, головне, - від схожості з армією РФ. Робота над розробленням нової форми, правил її носіння тривала понад рік. Над нею працювала величезна команда у Міністерстві оборони разом з волонтерами.

Що змінилося? Правила носіння нових елементів форми, повністю нова символіка, нові знаки розрізнення, в тому числі військових звань та розміщення їх на погонах від ліцеїстів до генералів, нові берети, їх кольори та призначення.

Однак у наказі сказано, що парадну (парадно-вихідну) та повсякденну форму старого зразка та знаків розрізнення до неї дозволяється носити до 1 січня 2019 року. А військовослужбовці, вже звільнені зі служби, але які мають право носити військову форму, можуть носити ту, яка була у них на час звільнення.

 

22.10.17

Розгромна рецензія на драму Ісидора Штока "Грушенька" за мотивами повісті Лєскова "Зачарований мандрівник". 1972 р.

З історії Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка. 
Розгромна рецензія на драму Ісидора Штока "Грушенька" за мотивами повісті Лєскова "Зачарований мандрівник". Режисер-постановник Юрій Табурянський.
Основний закид рецензента - бракує соціального забарвлення...
Висновок у рецензії: ""Вистава "Грушенька", при всіх її позитивних якостях, потребує серйозної доробки".
Газета "Деснянська правда" від 14 січня 1972 р.

Фрагмент газети "Деснянська правда" від 13 жовтня 1944 року.



25.08.17

Дуже популярно про назви України

-- Скільки найменувань нашої держави знає історія?
 
-- Перша відома нам назва території України -- Кімерія. Вона згадується лише кілька разів в Х -- VII столітті до нашої ери. Назва пов'язана з одним із індоіранських племен, яке жило на Півдні України. Потім Україну називали Скіфією, згодом Руссю, і власне Україною. Назва “Скіфія” зберігалась приблизно тисячу років. Західний і східний кордони Великої Скіфії визначалися дуже чітко. Територія утворювала гігантський квадрат, який майже збігається із сучасними межами держави. Тоді Скіфія пролягала вширину на 700 кілометрів від річки Дунаю до річки Дон і приблизно на стільки ж -- углибину, від Чорного й Азовського морів майже до впадіння Прип'яті в Дніпро. Згідно з даними античних істориків, скіфи в V столітті до нашої ери вважали себе корінними мешканцями на території України. Також Геродот, який відвідував їхні землі, пов'язував тутешніх жителів із Дніпром, називав їх "борисфенітами", тобто "дніпрянами".
 
-- А як виникла назва "Русь"?

13.08.17

Якби ви знали, паничі, де уночі колись відпочивали студенти Київського Національного університету ім. Т.Шевченка 60 років тому!

Це вирізка з газети за 30 січня 1957 року. Вона розповідає про нічний санаторій, що почав функціювати при університеті.
Назва газети не збереглася, проте швидше за все це «Рабочая газета», яка до 31 грудня 1962 р. була органом Української Республіканської Ради Профспілок.
Газета виходила у Києві з 1957 р. шість разів на тиждень російською і українською мовами.


31.03.17

Перші Українські збори у Чернігові

Будинок дворянського зібрання

18 (31) березня 1917 року у Чернігові, у колишньому будинку дворянського зібрання (споруда зруйнована під час німецьких бомбардувань у серпні 1941 року), відбулися перші українські збори. У залі вперше було встановлено український національний прапор і виконано гімн «Ще не вмерла Україна».

Збори були скликані радою Чернігівського товариства українських поступовців. Їх відкрив голова Товариства, громадський діяч Ілля Шраг, якого було обрано головуючим зборів.

Спочатку вони проходили у приміщенні Чернігівської міської Думи (зараз управління Національного банку України у Чернігівській області).

Чернігівський голова Аркадій Верзилов привітав учасників зборів та особисто І. Шрага від імені міста Чернігова.

Після виступу І. Шрага та одного з діячів місцевої «Просвіти», збори були перенесені до зали Чернігівського дворянського зібрання, оскільки для всіх бажаючих зала міської Думи виявилася замалою.

У залі дворянського зібрання учасники розмістили український прапор з написом «Хай живе воля».

13.03.17

77 років тому завершилася Зимова війна 1939 - 1940 р.р. Фінська антирадянська пропаганда того періоду

Радансько-фінська, або Зимова війна — збройний конфлікт між СРСР і Фінляндією, що мав місце у період з 30 листопада 1939 року до 13 березня 1940 року.

Після відмови фінського уряду від радянських пропозицій про зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ханко, 28 листопада 1939 року СРСР розірвав дипломатичні стосунки з Фінляндією. 30 листопада чотири армії чисельністю 540 тисяч чоловік напали на сусідню державу на фронті від Балтійського до Баренцевого моря. Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу. Розглядається як частина Другої світової війни.

Битви в Зимовій війні закінчилися 13 березня в 11 годин. Московський мирний договір був підписаний тільки на наступний день.
Війна тривала 105 днів. Фінляндія була змушена передати СРСР Карельський перешийок, північну частину Приладожья, також частину території Салла і Куусамо.

У війні загинуло 26 660 і були поранені 40 000 фінів. СРСР заявив, що з його боку було близько 49 тисяч загиблих і майже 160 тисяч поранених, але історики вважають ці цифри заниженими.

Ветеранів 1939-1945 рр воєн. до сих пір залишається в живих більше 26 тисяч чоловік. Їх середній вік перевищує 90 років.




24.02.17

Діяльність ОУН на Чернігівщині (1941 – 1949 рр.)

Михайло Жирохов
Згідно з планами керівництва Організації Українських Націоналістів (ОУН), у разі збройного конфлікту між Німеччиною та СРСР, її осередкам треба було скористатися умовами війни як шансом для відновлення незалежної держави. 

При чому основним спільником на той час як «мельниківці» ОУН (М), так і «бандерівці» ОУН (Б) вбачали Німеччину, а полем діяльності – українські території, що входили до складу СРСР. 

Тому з 22 червня 1941 року слідом за лінією фронту рушили кількасот членів ОУН. Такі собі «похідні групи» складались із досвідчених організаторів, які мали завдання на місцях розбудувати мережу організації, стати основою для українських адміністрацій і поліції. Однак насамперед вони займались культурним життям, освітою, випуском газет і листівок проукраїнського спрямування. 

07.02.17

П'ятницька церква у Чернігові в період ІІ Світової війни

21 вересня 1943 року Чернігів зайняли радянські війська. 25 вересня 1943 року храм було зруйновано під час німецького авіаудару по Чернігову. За матеріалами чернігівських істориків, бомба була скинута на руїни будинку, що стояв через дорогу від церкви. Від ударної хвилі не встояла більшість прибудов, що робились протягом XVII ст. Я десь зустрічав інформацію, що після бомбардування німцями міста, СМЕРШ шукав і, начебто, знайшов колоборанта-корегувальника, який під час авіанальоту робив світлові сигнали для літаків десь у районі П`ятницької церкви. У той час дотримувалися суворого світломаскування... Чи правда це, зараз важко сказати. 

1941 рік. Автором фото ймовірно є капрал Теодор Вімбер
Вид на П`ятницьку церкву у 1941 році

05.01.17

Оголошення щодо набору добровольців-офіцерів та унтер-офіцерів колишньої російської армії на службу до Чернігівського Корпусу


17 квітня 1918 почалося формування 5-го Чернігівського корпусу з керуванням корпусу у м. Чернігові. Одночасно в губернії формувалися органи військового управління військового округу. Територія округу відповідала території губернії. 

Склад корпусу:

    9-та піша дивізія
    33-й (25-й) піший Чернігівський полк
    34-й (26-й) піший Козелецький полк
    35-й (27-й) піший Ніжинський полк
    36-й піший Переяславський полк
    10-та піша дивізія
    37-й (28-й) піший Стародубський полк
    38-й піший Глухівський полк
    39-й (29-й) піший Борзнянський полк
    40-й (30-й) піший Конотопський полк

Адміністрація військового округу зобов'язана забезпечити проведення заходів, пов'язаних з підготовкою держави і збройних сил на випадок війни, організувати підготовку військ і штабів. Армія Української держави створювалася в Україні після приходу до влади 29 квітня 1918 гетьмана П. П. Скоропадського. У числі 8-ми корпусів був і 5-й корпус, зі штабом у м. Чернігові. Частини корпусу представляли собою «українізовані» частини Революційної армії вільної Росії з колишнім офіцерським кадром. 24 липня 1918 Рада міністрів Української держав прийняла Закон "Про загальну військову повинність і затвердила «План організації армії», підготовлений Генеральним штабом. 8-м корпусів, які складали кістяк армії, повинні були формуватися за територіальним принципом. 5-м корпусом повинен був стати Чернігівський.

02.01.17

Новорічні листівки із зазначенням року присвяти

Перший Чернігівський фотопортал просіяв немало інтернет-ресурсів, щоб зробити цю новорічну підбірку. Головне правило, яке ми для себе визначили, це обов`язкова присутність на вінтажних поштових листівках цифрового зобрадення року, якому ця картка присвячена. Як виявилося, завдання це не з простих.

Ми дослідили поштівки починаючи з  1889 року і до наших днів. При цьому виявлено цікаву закономірність - чим ближче до наших днів, тим поштівок із зазначанням року значно менше. Якщо, приміром, на початку ХХ ст. близько третини всіх листівок мають цифрове зображення року присвяти, і нам для колекції було з чого обирати, то починаючи десь з новорічних листівок кінця 60-их початку 70-их років того ж століття таких зображень стає відчутно менше. Видавці уникають зазначати на листівках рік присвяти. Причина цьому, на нашу думку, проста. Таким чином видавці зменшували свої маркетингові ризики і уникали проблеми, що їм робити з нерозпроданими листівками. Їх продаж просто переносився на наступний рік...

Перший Чернігівський фотопортал не претендує на вичерпаність свого дослідження. Ми просто могли якусь із карток випустити з уваги. То ж раді будемо отримати від вас свої пропозиції чи зауваження.

Приємного вам перегляду!