05.01.17

Оголошення щодо набору добровольців-офіцерів та унтер-офіцерів колишньої російської армії на службу до Чернігівського Корпусу


17 квітня 1918 почалося формування 5-го Чернігівського корпусу з керуванням корпусу у м. Чернігові. Одночасно в губернії формувалися органи військового управління військового округу. Територія округу відповідала території губернії. 

Склад корпусу:

    9-та піша дивізія
    33-й (25-й) піший Чернігівський полк
    34-й (26-й) піший Козелецький полк
    35-й (27-й) піший Ніжинський полк
    36-й піший Переяславський полк
    10-та піша дивізія
    37-й (28-й) піший Стародубський полк
    38-й піший Глухівський полк
    39-й (29-й) піший Борзнянський полк
    40-й (30-й) піший Конотопський полк

Адміністрація військового округу зобов'язана забезпечити проведення заходів, пов'язаних з підготовкою держави і збройних сил на випадок війни, організувати підготовку військ і штабів. Армія Української держави створювалася в Україні після приходу до влади 29 квітня 1918 гетьмана П. П. Скоропадського. У числі 8-ми корпусів був і 5-й корпус, зі штабом у м. Чернігові. Частини корпусу представляли собою «українізовані» частини Революційної армії вільної Росії з колишнім офіцерським кадром. 24 липня 1918 Рада міністрів Української держав прийняла Закон "Про загальну військову повинність і затвердила «План організації армії», підготовлений Генеральним штабом. 8-м корпусів, які складали кістяк армії, повинні були формуватися за територіальним принципом. 5-м корпусом повинен був стати Чернігівський.



16 листопада 1918 почалося очолене Директорією УНР повстання проти гетьмана П. П. Скоропадського. Командування корпусу підтримало Гетьмана. Усі старшини, що згодилися воювати проти Директорії були зведені в охоронні сотні Чернігівської губернії. Командиром даного підрозділу став генеральний хорунжий Іван Даценко. Дійшовши о Києва та дізнавшись про те, що війська Директорії зайняли столицю загін склав зброю. По зайнятті Директорією Чернігова генерал Олександр Дорошкевич був заарештований за звинуваченням у боротьбі проти Директорії. Начальником корпусу було призначено полковника Володимира Янченка.
12 січня 1919 року рештки 5-го корпусу полишили Чернігів і відступили до Києва. Частина була розформована 8 березня 1919 року.

Трагічна подальша доля Олександра Васильовича Дорошкевича. Він був заарештований військами Директорії за звинуваченням у боротьбі проти УНР, адже до кінця залишався на боці Скоропадського. Перебуваючи у чернігівській в’язниці, він 25 грудня 1918 р. у розпачі надіслав телеграму на ім’я начальника штабу армії УНР Андрія Мельника:

    «Підтримував під впливом почуття виконання своїх обов’язків владу, з якою вела боротьбу Директорія, але ворогом самостійности України ніколи не був. Навіть персонально нічого кращого не бажав, як бачити вільну незалежну владу Директорії. Добре розумію, що це може бути признано як бажання одержати при новій владі добру посаду, отже прохаю лічити, що це тільки бажання принести на користь України свої сили та знання й призначити яку б невідповідальну посаду, але тільки не на Чернігівщині»{196}.

Помічник начальника штабу Дієвої армії УНР Василь Тютюнник робив відчайдушні спроби вирвати Дорошкевича з пазурів місцевих чернігівських отаманів, зокрема в Михайла Палія — командувача військ УНР на Чернігівщині. 11 січня 1919 р. він надіслав категоричний наказ Палію відправити Дорошкевича до Києва, але його не було виконано{197}. Уже 12 січня до Чернігова вступили більшовицькі війська. Частини УНР швидко залишали місто, причому генерала Дорошкевича «забули» випустити з в’язниці, на подвір’ї якої його без суду і слідства розстріляли більшовики.

Джерела:

Немає коментарів:

Дописати коментар