24.12.17

Щирі вітання з Різдвяним Навечір'ям!

Давненько, більш як століття назад, до приходу червоного терору, у Чернігові святкування відбувалося саме о цій грудневій порі — ще на початку місяця на адресу резиденції губернатора починали надходити пожертви речами, провізією та грошима, аби, за традицією, на свята передати все те нужденним міста та попечительським закладам.

Після великого різдвяного богослужіння в соборі Преображення Спаса 25 грудня починалися святкування у будинку Дворянських зібрань. За рубль з гривенником (або за 55 копійок, якщо ви — дитина) можна було насолодитися танцями, музикою та смаколиками. Якщо відвідувач мав ще одну срібну полтину — безпрограшна лотерея до ваших послуг: жоден не покидав свята з порожніми руками!

Для менш забезпечених чернігівців 27 грудня відкривав двері Будинок працелюбства на Олександрівській площі. Лише за гривенник можна було танцювати до дір на підошвах. Ясна річ, що святкування тим не обмежувалися, адже існувала ковзанка на Гончій; для любителів санчат — сиві Болдині гори, а в заплавах Десни можна було розважити себе бігом на лижах...

Зима має свою магію, але саме різдвяні свята роблять її такою особливою...

Цікавий Чернігів

17.12.17

Фрагмент розповіді Володимира Кримова про Олександра Купріна із спогадів про відомих письменників. Стаття "Закат большого таланта. А. И. Куприн" (Paris, 1951)

Олександр Купрін
"Еще Троянский рассказывал, что Куприн в более молодые годы любил подраться, не по злобности или дикости, а как бы в виде спорта. Мы сидели с А. И. в ресторанчике, его жена отодвигала подальше бутылку с вином, а Куприн ласково просил:

— Я только еще один стаканчик... налей мне.


Говорили о Бальмонте, который был приятелем Куприна. Бальмонт и раньше, еще в России, пил больше алкоголя, чем следует, а теперь стало совсем плохо, он немедленно пьянел и выкидывал всякие неожиданности, проявлял уже явные признаки психической ненормальности, его закат тоже, к сожалению, был близок. Чтобы переменить разговор, я спросил:

— Вы ведь в былое время, Александр Иванович, очень любили драться? Как теперь?..

— Куда мне теперь драться. Давно все забыто... Вот, я помню, один раз дрались, так дрались... Приехал я в Чернигов. Пошли мы там в биллиардную. Играет на биллиарде какой-то там, здоровый мужчина. А мне говорят: вот это наш местный ветеринар Волкунас, придет с утра, займет биллиард и никому целый день играть не дает... Как, говорю, не дает? Я подошел к нему и говорю: вы скоро кончите играть? А вы, говорит, кто такой? Вам, говорю, все равно, кто я такой. Когда вы играть кончите... Убирайтесь, говорит, вон!.. А, так — бац его в морду. Ну и пошло... Я засучил рукава и как следует его отделал... Стал играть на биллиарде... А он пошел, вымылся и опять приходит, и опять ко мне... Опять начали драться. Здорово дрались. Он весь в крови... Ушел... Поиграли мы на биллиарде, выходим, а он стоит на тротуаре и ждет, и опять ко мне... Опять стали драться — долго дрались. И мне попало, но ему много больше... Пришел в гостиницу, лег спать. Наутро встаю, только мыться стал, стучит кто-то в дверь. Кто там?.. Входит опять Волкунас. Что ты, говорю, опять драться пришел, мне уже надоело... Да нет, говорит, скажите, пожалуйста, Зинаида Ивановна, что замужем за нашим лесничим, это ваша сестра? Да, говорю, сестра... Родная? Да, говорю, родная... Так извините меня, пожалуйста, я прошу извинения... Оказывается, он влюблен в нее был. Куприна-то он не знал, кто такой Куприн, а вот уже с братом Зинаиды Ивановны никак драться не хотел... Ну, мы и помирились, он и предлагает: пойдемте часа в четыре в эту биллиардную, сыграем партию вместе, чтоб видели, а то все-таки в городе разговоры пошли... Хорошо, пойдем... Пришли мы в биллиардную, как увидали нас, все до единого разбежались..."

15.12.17

Дон-Аминадо (Шполянский Аминад Петрович) (1888-1957)

Из цикла "Фишки"
........
Толпа гудит. Толпа гогочет.
И ищет идолов опять.
Никто решительно не хочет
Министра павшего поднять.
Меж тем, не внемля укоризне,
Не лучше ль тихо расспросить -
Как он дошел до этой жизни
И захотел министром быть?
Без заглавия
Довольно надрыва
И горечи слов...
Хочу примитива
Забытых годов!
Ни взлетов, ни сдвигов,
Смирился. Молчу.
Желаю в Чернигов,
В Чернигов хочу.
Бежать дерзновенно
От фурий и муз.
Хватить о колено
Зеленый арбуз, -
И розовый холод
Почувствовав, знать,
Что жив ты, что молод,
Что жаден опять!
Глухие баштаны.
Великая лень.
Блаженной Нирваны
Блаженная сень.
Дорожки. Тропинки.
Ржаные хлеба.
У каждой былинки
Иная судьба.
У каждого сердца
Свой собственный лад.
Потайная дверца
В черниговский сад.
Речные откосы.
Шуршат камыши.
Ответь на вопросы
Уездной души.
Как цвет аметиста,
Большая луна.
Шуршанье батиста.
В батисте - она.
И спутанность мигов,
И в вечность порыв,
И мир, как Чернигов,
И весь примитив!..

28.11.17

Не схожі з противником. Як виглядатимуть ЗСУ в новій формі одягу

Українське військо відходить від радянських традицій та виглядатиме по-новому. Однострій для ЗСУ розробляла величезна команда МО разом з волонтерами цілий рік. Деякі роди і види військ уже перейшли на змінену форму одягу, однак уся армія повинна перевдягнутися до кінця 2018 року.

20 листопада міністр оборони Степан Полторак підписав наказ "Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних сил України та ліцеїстами військових ліцеїв". Цей документ замінив собою наказ від 1995 року та означає кардинальну заміну військової форми, емблем та знаків українського війська. Такий крок має на меті повний відхід від радянських традицій і, головне, - від схожості з армією РФ. Робота над розробленням нової форми, правил її носіння тривала понад рік. Над нею працювала величезна команда у Міністерстві оборони разом з волонтерами.

Що змінилося? Правила носіння нових елементів форми, повністю нова символіка, нові знаки розрізнення, в тому числі військових звань та розміщення їх на погонах від ліцеїстів до генералів, нові берети, їх кольори та призначення.

Однак у наказі сказано, що парадну (парадно-вихідну) та повсякденну форму старого зразка та знаків розрізнення до неї дозволяється носити до 1 січня 2019 року. А військовослужбовці, вже звільнені зі служби, але які мають право носити військову форму, можуть носити ту, яка була у них на час звільнення.

 

22.10.17

Розгромна рецензія на драму Ісидора Штока "Грушенька" за мотивами повісті Лєскова "Зачарований мандрівник". 1972 р.

З історії Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка. 
Розгромна рецензія на драму Ісидора Штока "Грушенька" за мотивами повісті Лєскова "Зачарований мандрівник". Режисер-постановник Юрій Табурянський.
Основний закид рецензента - бракує соціального забарвлення...
Висновок у рецензії: ""Вистава "Грушенька", при всіх її позитивних якостях, потребує серйозної доробки".
Газета "Деснянська правда" від 14 січня 1972 р.

Фрагмент газети "Деснянська правда" від 13 жовтня 1944 року.