На межі ХІХ–ХХ століть Париж поринув у хвилю екзотики та декадансу. Опіум, привезений з французького Індокитаю, став легальним явищем, заполонивши аптеки та спеціалізовані курильні — «fumeries d'opium».
У Парижі такі заклади часто виникали в китайських або в'єтнамських кварталах. Подібні "оази" привертали увагу своєю напівмістичною атмосферою, яка формувалася шовковими фіранками, приглушеним світлом, м'якими диванами, тихою музикою та східними пахощами. Це були не просто наркопритони, а вишукані осередки декадансу, куди приходили митці, поети, актори, аристократи — усі, хто прагнув втечі від реального життя або шукав нові джерела натхнення.
Опіумні вечірки стали символом декадансу в літературі та кіно. У фільмах 30-х і 40-х років їх зображували як напівмістичні, інтимні місця, оповиті димом, екзотикою та спокусливою еротикою. Відомо, що такі постаті як Шарль Бодлер, Пабло Пікассо, Анрі де Тулуз-Лотрек, Мата Харі та Ернест Гемінґвей та інші, відвідували опіумні вечірки...
Лише після Першої світової війни у Франції розпочалася активна боротьба з вживанням опіуму. Разом із забороною опіуму влада позачиняла і опіумні заклади.
Коментарі
Дописати коментар