Картина «На
фронт» (1957 рік) авторства художників Георгія Абрамова та Никифора Ращектаєва.
Полотно присвячене буремним подіям періоду громадянської війни після розпаду
імперії (1917–1922 роки).
Автори не дають
однозначної відповіді, куди та проти кого йдуть ці люди. Вони свідомо не
конкретизують ні місце, ні рік події. Але, враховуючи контекст тієї війни та
радянської іконографії, це був фронт проти будь-кого, адже правило тоді діяло
одне: «Хто не з нами - той проти нас».
Палітра полотна
похмура і стримана: сіре небо, глухі коричневі й охристі відтінки. Але погляд
одразу чіпляється за яскраву деталь - червоні штани центрального бійця
(вочевидь, командира або комісара). Разом із чорною шкірянкою та «будьонівкою»
вони дають стовідсоткову підказку, що перед нами бійці Червоної армії.
Іронія історії
полягає в тому, що головні візуальні атрибути «робітничо-селянської» армії
насправді створювалися для... еліти царських військ.
- Червоні
шаровари (чакчири)
У царській армії
яскраві кольорові штани були елементом парадної форми елітних кавалерійських
частин. Найвідоміші червоні чакчири належали Лейб-гвардії Гусарському Його
Величності полку - одному з найаристократичніших полків імперії. Також широкі
червоні лампаси або штани носили генерали та деякі козачі війська.
Коли більшовики
захопили інтендантські склади в Петрограді та Москві, вони знайшли гори цього
розкішного сукна. Замість того, щоб знищити «імперський спадок», вони
перетворили елітний гусарський одяг на «революційну нагороду». Червоні штани
офіційно вручали командирам та бійцям за видатну особисту хоробрість у бою. За
статусом ця нагорода прирівнювалася до іменної зброї, а людина в таких штанах
одразу сприймалася як перевірений у боях герой. (Цей факт, до речі, яскраво
обіграний у відомому фільмі «Офіцери»).
- Чорна шкіряна
куртка
Одяг, який став
незмінним атрибутом чекістів і комісарів, розроблявся виключно для технічних
спеціалістів. Під час Першої світової війни їх пошили для авіаторів, екіпажів
броньовиків та водіїв. Товста шкіра не продувалася вітром у відкритих кабінах і
захищала від мастила. На складах їх накопичилося чимало. Комісари та
співробітники ЧК швидко оцінили ці куртки: вони не бруднилися, мали дуже
суворий, навіть страхітливий вигляд і чітко виділяли носія з натовпу,
підкреслюючи його статус і владу.
- «Будьонівка»
(Богатирка)
Цей головний убір
взагалі планувався як символ тріумфу Російської імперії у Першій світовій
війні. Її ескізи створювали відомі художники (зокрема Віктор Васнецов та Борис
Кустодієв) ще у 1915 році. Форма шолома копіювала староруські шоломи-єрихонки -
звідси й перша назва «богатирка». Форму пошили заздалегідь для Параду Перемоги,
який імператорська армія мала провести в Берліні або Константинополі. Парад не
відбувся, форма залишилася припадати пилом. Троцький просто наказав пришити
поверх місця для кокард великі сукняні зірки - і «богатирка» перетворилася
спочатку на «фрунзівку», а потім на знамениту «будьонівку».
Висновок простий:
большевики банально експропріювала елітне царське обмундирування, майстерно
наповнивши його абсолютно новим ідеологічним змістом.
Коментарі
Дописати коментар