Мало хто знає, але одним із найпрославленіших італійських військових водолазів, піонерів застосування штурмових підводних апаратів, був уродженець Чернігова, офіцер італійського флоту, командир підводного командос відомої «Гамма-групи» Еудженіо Вольк (Євгеній Миколайович Волков) (1914–1995).
Саме під час його командування «Гамма-групою» лейтенант Еудженіо Вольк одним із перших запровадив використання ласт і перетинчастих рукавичок - необхідних елементів для виконання бойових завдань підводними плавцями.
З його ім’ям пов’язано багато успішних і ризикованих військових операцій періоду Другої світової війни. Однак найбільшу славу в Італії йому принесла участь у таємничій історії, що набула розголосу вже після війни.
У 1992 році на сторінках московського тижневика «Совершенно секретно» радянський історик і офіцер спецслужб Микола Черкашин звинуватив Еудженіо Волька разом із його соратниками Джуніо Валеріо Боргезе, Джино Бірінделлі, Еліосом Тоскі та Луїджі Ферраро у причетності до підриву колишнього італійського лінкора «Джуліо Чезаре». За цією версією, це була таємна операція ветеранів італійського флоту, які не змогли змиритися з передачею корабля Радянському Союзу і знищили його, щоб він не ходив під чужим прапором.
Після завершення війни лінкор як репарацію за воєнні збитки був переданий СССР і перейменований на «Новоросійськ». Корабель довжиною майже 180 метрів і шириною 28 метрів мав турбінну силову установку та розвивав швидкість до 27 вузлів. Його артилерія отримала електричні системи наведення (замість гідравлічних), а сам корабель був оснащений радаром моделі «Залп-М». З екіпажем близько тисячі осіб він став гордістю військово-морського флоту, але ненадовго.
У ніч з 28 на 29 жовтня 1955 року в порту Севастополя стався потужний вибух.
За твердженням Черкашина, операцію зі знищення лінкора розробив принц Валеріо Боргезе, колишній командир знаменитої італійської флотилії Xa MAS. Цей підрозділ бойових плавців атакував кораблі у ворожих портах під час Другої світової війни.
Черкашин писав: «Кажуть, що принц Валеріо Боргезе досяг радянських територіальних вод у Чорному морі з групою “кишенькових” підводних човнів. Звідти четверо водолазів вирушили до Севастопольської бухти на борту двох “свиней” - керованих торпед, які використовувалися італійським флотом для атак на кораблі у ворожих портах. Діставшись порту, досвідчені водолази розташувалися під одним із кораблів, що стояли на якорі, і чекали повернення колишнього “Джуліо Чезаре” на базу. У потрібний момент вони встановили бомбу уповільненої дії на днищі корабля та залишили порт. Коли пристрій вибухнув, він детонував другу бомбу, нібито заховану протягом дев’яти років у секретному зварному шві корпусу лінкора. У результаті корабель затонув за кілька хвилин, загинуло близько шестисот людей».
Микола Черкашин стверджував, що має факти, які доводять причетність бойових плавців Боргезе до знищення корабля. За його версією, ця «рекламна акція» нібито дозволила Італії згодом продати близько 60 надмалих підводних човнів.
Втім, Італія й досі заперечує будь-яку причетність до загибелі «Новоросійська». Росія, яка вважає себе правонаступницею СРСР, також не розкриває всіх деталей цієї катастрофи.
Що ж відомо про Еудженіо Волька (Євгенія Волкова)?
Його батьками були Микола Євгенович Волков (Чернігів, 13 березня 1893 - Монтевідео, 3 грудня 1959) та Катерина Олександрівна Голіцина (Чернігів, 3 березня 1893 - Буенос-Айрес, 10 вересня 1971). Тікаючи від більшовиків, родина у 1919 році прибула до Італії і оселилася в Римі.
У 1926 році Євгеній Волков отримав італійське громадянство та взяв форму прізвища Вольк. У 1933 році він вступив до лав італійського флоту, а в 1936 році став лейтенантом. Служив на крейсерах і підводних човнах, а також брав участь у громадянській війні в Іспанії (1936–1938).
Завдяки винятковим фізичним здібностям, організаторському таланту та авторитету серед бійців у січні 1939 року його направили до Військово-морської академії в Ліворно для підготовки майбутніх офіцерів.
У 1940 році Вольк приєднався до підрозділу Decima MAS під командуванням Джуніо Валеріо Боргезе. Саме там у 1941 році він сформував спеціалізацію підводних рейдерів, відому як група «Гамма». Під його керівництвом бойові плавці здійснили кілька успішних операцій проти англо-американських союзних сил.
Після війни він певний час переховувався, уникаючи переслідування. Згодом співпрацював з експериментальною станцією військово-морських сил союзників і разом із бійцями «Гамма-групи» брав участь у розмінуванні порту Венеції та операціях з вилучення військових матеріалів.
У 1947 році він переїхав з родиною до Аргентини, де заснував воєнізовану школу штурмових підводних апаратів, яка співпрацювала з американськими та аргентинськими розвідувальними службами.
Повернувшись до Європи у 1961 році, Еудженіо Вольк оселився в Мальязо (кантон Тічино, Швейцарія), де прожив до своєї смерті у 1995 році.
Використано матеріали швейцарської щоденної газети "Ticinolive"
Коментарі
Дописати коментар