"Чернигів - старовинне місто над рікою Десною"

Український популярний тижневик "Рідна земля". 7 грудня 1941 р. м. Львів

З циклю "Міста України"

Чернигів - старовинне місто над рікою Десною



(44 і пів тис. мешк. В місті 35 пром. підприємств з 2 і пів тис. робітників. 

- В гол. мірі лісова промисловість, виріб обуви, одежі та предметів щоденного вжитку). 

"Стоїш ти в цвітучих садах над рікою, 

Десна мов сестра голубою рукою 

Тебе обняла навкруг древнього Вала,

І долю свою із твоєю з'єднала..." 

(П. Рудь). 

Старовинне, легендами сповите місто над Десною. Від князя Чорного, що переміг дерев’ян, переказує легенда, походить назва міста. Та більше правдоподібне походження від чорних гаїв, що оточували його. Згадує його вже візантійський імператор Костянтин Багрянородний (907 р.), описуючи мандрівки руських купців в Грецію: "Судна їх приходять в Царгород із Новгорода, Смоленська, Любеча, Чернигова..." 

Чернигівський князь Мстислав Володимирович, разом із своїм братом Ярославом Мудрим 1024 р. відбирає Польщі зайняті Бояеславом І, "Червенські городи" й на ту честь будує прегарний Спаський собор — один з найстарших пам’ятників стародавньої Русі. За Чернигів ішли бої з половцями, точились міжусобиці між князями. Опісля заняли його татари (Батий), довго держали його в ярмі поляки, а згодом москалі (Іван III.) і знову поляки. Спалив його і зрівняв з землею польський полковник Горностай (1611 р.) Чернигів оборонив і в боротьбі проти Радзівіла геройською смертю згинув полковник Небаба. В Чернигові бував Пушкін, їв сушені вишні Гоголь (згадує про це в листі до матері), якийсь час перебував тут Шевченко) "Судьба забросила меня в Чернігов..." пише в "Щоденнику") та писав свої славні байки Леонід Глібов. В Чернигові прожив 15 літ Михайло Коцюбинський. Там він займався "статистичним ділом невеселим", там написав "Фата моргана", там і спочив на Болдиній горі під вузловатим дубом. 

З рож і терня сплетена славна історія Чернигова. Старинний Вал і Болдина гора нераз бачили як цвіла й хилилась Червона Калина - хилилась і підносилась ще краща, ще багатша в квіти... Століття змели без сліду орди половців, татар, большевиків, а вони стоять і, як колись глядять і милуються чарівною красою Десни, озер та безкраїх лугів. 

К.

Коментарі