За давніми традиціями українського Полісся, третього дня після весілля на селі гості сходилися на "кури". Перед цим перевдягнені в "цигани" сусіди молодят з різноманітними жартами ходили по весільних гостях збирати або «красти» курей, з яких на вечір готовили курячу юшку з домашньою локшиною.
За звичаєм у цей день збиралися лише люди старшого віку, а молодь уже відпочивада...
На «курях» лунало безліч сороміцьких (від слова сором) пісень та частівок.
Якщо гості «в ударі», то можна було побачити і багато пікантних моментів. Для місцевих жителів це були звичайні «процедури», без яких не обходилося жодне весілля. А людину, яка вперше потрапляла в таку компанію, це могло й шокувати.
На "курах" дякували куховаркам, які весь тиждень поралися коло печей, ночами не спали, аби гостям було смачно й ситно. Головний кухар, або, як кажуть, «баба печена», та її команда отримували жартівливі подарунки. Цього дня всі гості дякували й музикам та обов’язково весільним батькам.
До самісінького ранку наступної днини було чути сміх, мелодії запальних українських танців і чудові весільні пісні.
 |
| Весілля Івана Ходаша, 1955 рік, с. Звеничів, Тупичівського - нині Ріпкинського району на Чернігівщині. Фото з колекції чернігівського журналіста Івана Кужільного. |
 |
| Ряжені. 80-ті роки ХХ ст. Фото з аукціону |
Коментарі
Дописати коментар