"Великодня ніч у Мрині"

Молодий незаможник №1 з 20.5.1923 р.

"Великодня ніч у Мрині"

Рубрика "Що най пишуть"

Вечір. Дзвони гудуть і кличуть селянство до всіношноі. Двери церкви розчинено навстіж і звідти вилітає монотонне читання дячка. Подекуди виникають темні сілуети людей і церква потроху сповнюється. Недалечко від церкви з димарів техшкільних майстерень вилітають снопи іскор і, надаючи на вохку землю, гаснуть. То роспалюють паровика, щоб пустити дінаму і дати електричне світло церкві й ілюминувати її, бо завідуючий збирається говіти, так щоб видно було у церкві і щоб люде побачили, що він причащається, а це означає, що він не комуніст і не христопродавець. 

А там за пів верстви стоїть хата на горбу, з вікон хати слабим промінням падає лямпове світло. Там іде засідання мринської спілки К.С.М.У. разом з Райкомом К.П.(б.)У., на якому один з членів К. 0. М. читає доклад: про історичний розвиток релігій, для того, щоб підготуватися до релігійного диспуту, що має відбутися на перший день великодня Немов очі якогось чудного велетня червоніють вікна церкви. В церкві повно люду, що бажають скорійшого скінчення утрені. А тим часом докдадчик скінчив доклада, який викликав жваві балачки. План переведення-диспуту викінчено. 

З піднятим настроєм хлопці виходят зі зборів. Холодна весняна ніч бадьорить молоді душі. Хтось заводить: „Гей нуте хлопці й ми комсомольці" останні підхоплюють, і так співаючи йдуть повз церкву до Виконкому. Секретарь Рай паркому, що сили налягає на баса. Раптом з-за рогу заблимало кільканадцять вогників—то люде вертаються з утрені. Хлопці з сплою вигукують: „богу старому й пану гладкому годі вже нам покорятись". Люде з непорозумінням дивляться на тих, що співають, не знаючи, хто воно й що і скільки іх. Комсомольці, пе звертаючи уваги. прямують своїм шляхом, співаючи вже: „Смело товарищи в ногу". 

Біля Виконкому зустрічається друга юрба, яка дивиться з таким же непоразумінням, як і перша, присвічуючи свічками і дивлячись, хто воно співає. 

Тут хлопці розходяться, залишаючи селянам широку тему для балачок. 

М. Чужий.

LIBRARIA - Цифровий архів періодики