Невідомо з якої оказії (можливо з нагоди Різдва Христового), швидше за все проїздом, занесло одного грудневого дня 1913 року до ресторану на залізничній станції у Ніжині такого собі киянина Станіслава Дрожджинського. Скільки він там провів часу і чи пив оковиту (бо як в ресторані не випити?) сьогодні вже ніхто не знає. Відомо ж лише, що коли Станіслав вже спохватився в своїй київській квартирі, то виявив пропажу "чемоданчика". Сам загубив, чи-мо хто вкрав - нам сьогодні також не відомо. Все могло статися... З ресторанного персоналу наш герой запам'ятав лише одну людину - офіціанта Акіма. З надією відшукати втрачений багаж він телеграмою і звернувся саме до нього. Певно, що Акім не поспішав з відповіддю. Бо навздогін за телеграмою невдовзі від Станіслава Дрожджинского на ім'я офіціанта Акіма полетіло ще одне волання про допомогу. Цього разу - вітальна поштівка з наступним текстом:
"Станция Нежин, Черниговской губернии. Официанту Акиму.
Многоуважаемый Аким, будьте здоровы, с новым годом. Дай Бог всего наилучшего.
Если вы получили мою телеграмму и вы нашли мой чемоданчик, то вы будьте настолько добры и сообщите мне.
Киев, Пушкинская, 34. кв. 4. Станиславу Дрожджинскому"
Зважаючи на численні помилки у вітальному тексті, пан Станіслав не відрізнявся особливою освіченістю. Позаяк, так хочеться вірити що він таки знайшов свій чемоданчик, а Акім йому у цьому допоміг".
Коментарі
Дописати коментар