У перші роки радянської влади усі незгоди більшовиками списувались на «розруху», яка, так би мовити, була закономірним наслідком громадянської війни. А потім наступив мир і благодать. Принаймні так у кіно, літературі та у шкільних підручниках нам змальовували радянську дійсність комуністичні пропагандисти. Не зважаючи на деякі «перегиби на місцях», перша у світі соціалістична країна успішно будувала комунізм, перевиконувала плани, багатіла і квітла… Жити ставало все краще, жити ставало веселіше. Поки цю ідилію не перервала війна. «Мрії, любов, щастя - все обпалив вогонь жорстокої, кровопролитної війни»…
Після закінченні Другої світової пропагандисти знайшли нову «паличку-виручалочку», чому в СРСР люди жили бідно. Багато років злидні пояснювали тим, що держава ніяк не могла оговтатися від війни з нацистами. При цьому добробут країн-союзниць по антигітлерівській коаліцій пояснювався тим, що вони значно менше постраждали від війни. В певній мірі це так і було, бо в СРСР, на відміну від західних країни, економіку нищили як нацисти з фашистами, так і власний радянський уряд, який при відступі втілював політику «випаленої землі». Проте, мій сьогоднішній пост не про життя радянських людей після війни, а про їхній добробут станом на 1941 рік. Тобто – на рік, коли велика війна тільки-но прийшла на територію СРСР.
Я не буду слугуватися жодною економічною статистикою про рівень того життя, а візьму лише до уваги світлини яких сьогодні на численних аукціонах продається дуже багато. Це знімки, зроблені, переважно, німецькими військовослужбовцями. Вони робилися не для пропаганди, а для приватних альбомів і усі ці роки зберігалися в родинних архівах. Слід відмітити, що військова цензура функціонувала не лише в Червоній Армії, а й у Вермахті. Однак, на відміну від СРСР, де існувала сувора заборона на фотоапарати під час війни, німецькі вояки мали більше свободи в цьому питанні. Вони вільно фотографували свій побут, місцеве населення, краєвиди... Це вони робили і у Польщі, і в Норвегії, Франції, СРСР, африканських державах… Одним словом – всюди, де воювали.
В наш час ці знімки часто - єдина можливість зазирнути в минуле і познайомитися з побутом наших дідів-прадідів. Особливо промовистими є знімки саме 1941 року. Чому? Бо це був той рік, коли радянські громадяни жили і виглядали саме так, як і при радянській владі. Радянський одяг за перші місяці війни ще не встиг зноситися, житло війною ще непошкоджене, дороги важкими танками - не розбиті… Ці знімки дуже контрастують з передвоєнними радянськими світлинами 1941 року. Бо переважна більшість світлин радянської доби була зроблена або для пропагандистських цілей офіційними фотокорами, або – у офіційних фотосалонах, куди люди приходили спеціально нарядившись у найкращий свій одяг. Нерідко для участі в салонній фотосесії їм доводилося навіть позичати вбрання у знайомих. То ж справжніх побутових знімків радянської доби зберіглося мало, а й ті що є не можуть передати реальний стан речей в передвоєнному СРСР.
Після закінченні Другої світової пропагандисти знайшли нову «паличку-виручалочку», чому в СРСР люди жили бідно. Багато років злидні пояснювали тим, що держава ніяк не могла оговтатися від війни з нацистами. При цьому добробут країн-союзниць по антигітлерівській коаліцій пояснювався тим, що вони значно менше постраждали від війни. В певній мірі це так і було, бо в СРСР, на відміну від західних країни, економіку нищили як нацисти з фашистами, так і власний радянський уряд, який при відступі втілював політику «випаленої землі». Проте, мій сьогоднішній пост не про життя радянських людей після війни, а про їхній добробут станом на 1941 рік. Тобто – на рік, коли велика війна тільки-но прийшла на територію СРСР.
Я не буду слугуватися жодною економічною статистикою про рівень того життя, а візьму лише до уваги світлини яких сьогодні на численних аукціонах продається дуже багато. Це знімки, зроблені, переважно, німецькими військовослужбовцями. Вони робилися не для пропаганди, а для приватних альбомів і усі ці роки зберігалися в родинних архівах. Слід відмітити, що військова цензура функціонувала не лише в Червоній Армії, а й у Вермахті. Однак, на відміну від СРСР, де існувала сувора заборона на фотоапарати під час війни, німецькі вояки мали більше свободи в цьому питанні. Вони вільно фотографували свій побут, місцеве населення, краєвиди... Це вони робили і у Польщі, і в Норвегії, Франції, СРСР, африканських державах… Одним словом – всюди, де воювали.
В наш час ці знімки часто - єдина можливість зазирнути в минуле і познайомитися з побутом наших дідів-прадідів. Особливо промовистими є знімки саме 1941 року. Чому? Бо це був той рік, коли радянські громадяни жили і виглядали саме так, як і при радянській владі. Радянський одяг за перші місяці війни ще не встиг зноситися, житло війною ще непошкоджене, дороги важкими танками - не розбиті… Ці знімки дуже контрастують з передвоєнними радянськими світлинами 1941 року. Бо переважна більшість світлин радянської доби була зроблена або для пропагандистських цілей офіційними фотокорами, або – у офіційних фотосалонах, куди люди приходили спеціально нарядившись у найкращий свій одяг. Нерідко для участі в салонній фотосесії їм доводилося навіть позичати вбрання у знайомих. То ж справжніх побутових знімків радянської доби зберіглося мало, а й ті що є не можуть передати реальний стан речей в передвоєнному СРСР.
Коментарі
Дописати коментар