Слово "кітч" або "кіч" (kitch) прийшло з Німеччини, дослівно означає низькоякісну річ і стосується творів масової культури, яким бракує смаку.
По суті, кіч існував завжди і всюди. Але особливого розвитку він набув в СРСР. Зокрема - в індустрії вітальних поштівок. Як відомо, поліграфія в СРСР завжди була частиною ідеологічної машини. Відтак - навіть випуск вітальних листівок досить жорстко регламентувався державою. То ж не дивно, що представлений на ринку асортимент листівок не міг бути достатньо різноманітним і повністю задовольняти попит. Особливо ж - у повоєнний період, коли в Радянському Союзі бракувало навіть елементарних товарів широкого вжитку. Ситуацію з дефіцитом поштівок кожен намагався вирішувати як міг. Хтось виготовляв картки власноруч, а дехто навіть намагався налаготити власний підпільний бізнес. Найчастіше виготовленням кустарних поштівок займалися фотолюбителі та професійні фотографи з ательє. Останнім було простіше, бо у них був вільний доступ до відповідного обладнання та хімікатів. Вироблені неофіційним способом знімки збувалися оптом реалізаторам. Насамперед - глухонімим торгашам. Ті ж, у свою чергу, вже збували продукцію вроздріб у потягах і на вокзалах.
Цікава особливість самвидавного друкованого кітчу тих часів. Основою для сюжетів вітальних листівок слугували, переважно, трофейні німецькі листівки, які були привезені фронтовиками з війни. Інколи зустрічаються листівки-переробки із союзницьких світлин та листівок дореволюційної Росії.
По суті, кіч існував завжди і всюди. Але особливого розвитку він набув в СРСР. Зокрема - в індустрії вітальних поштівок. Як відомо, поліграфія в СРСР завжди була частиною ідеологічної машини. Відтак - навіть випуск вітальних листівок досить жорстко регламентувався державою. То ж не дивно, що представлений на ринку асортимент листівок не міг бути достатньо різноманітним і повністю задовольняти попит. Особливо ж - у повоєнний період, коли в Радянському Союзі бракувало навіть елементарних товарів широкого вжитку. Ситуацію з дефіцитом поштівок кожен намагався вирішувати як міг. Хтось виготовляв картки власноруч, а дехто навіть намагався налаготити власний підпільний бізнес. Найчастіше виготовленням кустарних поштівок займалися фотолюбителі та професійні фотографи з ательє. Останнім було простіше, бо у них був вільний доступ до відповідного обладнання та хімікатів. Вироблені неофіційним способом знімки збувалися оптом реалізаторам. Насамперед - глухонімим торгашам. Ті ж, у свою чергу, вже збували продукцію вроздріб у потягах і на вокзалах.
Цікава особливість самвидавного друкованого кітчу тих часів. Основою для сюжетів вітальних листівок слугували, переважно, трофейні німецькі листівки, які були привезені фронтовиками з війни. Інколи зустрічаються листівки-переробки із союзницьких світлин та листівок дореволюційної Росії.
Коментарі
Дописати коментар