Маловідомою сторінкою історії для чернігівців є факт нетривалого функціонування в місті Чернігівського військово-інженерного училища Червоної Армії.

Курсанти набору 1940 року

Цей навчальний заклад майбутніх середніх командирів (офіцерів) було утворено наприкінці 1939 року. Його головним завданням визначалася організація цілеспрямованого процесу підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки фахівців інженерних військ та інженерної служби Робітничо-селянської Червоної Армії.

Зберіглися відомості, що до серпня 1940 року Чернігівське військово-інженерне училище Червоної Армії вже було повністю укомплектоване командно-викладацьким складом, оснащене якісною навчально-матеріальною базою паромно-понтонного і човнового майна.

Відомо, що перший набір курсантів розпочався ще у 1939 році, коли училища як такого ще не існувало. З початку 1940 року паралельно тривав і другий набір курсантів. Цікаво, що формально набір 1939 року мав випустити лейтенантів у 1942 році. А набір 1940 року – відповідно у 1943 р. Тобто, навчання в училищі мало тривати близько трьох років. Однак напад нацистської Німеччини на СССР вніс суттєві корективи в підготовку майбутніх командирів.

Вже 9 та 10 липня 1941 року був проведений перший (прискорений) випуск лейтенантів. 9 липня - випущені курсанти набору 1940 року. Вони провчилися всього 11 місяців. Наступного дня випустили курсантів набору 1939 року...

Лише 3 вересня 1941 року (за шість днів до вступу німецьких військ до Чернігова) з’явився наказ Народного Комісаріату Оборони СССР №0337 про те, що військово-навчальні заклади інженерних військ (у тому числі й Чернігівське військово-інженерне училище Червоної Армії) повинні бути передислоковані подалі від фронту. При цьому було наказано найменування училищ не змінювати. Таким чином Чернігівське військово-інженерне училище Червоної Армії було евакуйоване до російського Іркутська (Сибірський Військовий Округ).

Зараз важко припустити, що саме встигли евакуювати з Чернігова до Іркутська. Швидше за все, вивезли документацію училища та невелику групу викладацького складу.

Збереглися спогади перших курсантів Чернігівського військово-інженерного училища Червоної Армії, які розпочали навчання вже в Іркутську. «В предбаннике старшина выдаёт обмундирование и бельё: кальсоны, рубахи, брюки-бриджи, юнкерские фуражки (от Гражданской войны, до сих пор лежавшие на складе), ботинки, портянки и... обмотки. <...> Вызывали недоумение кителя и фуражки. Говорили, что это обмундирование от юнкеров до сих пор лежало на складах. Многие курсанты оценили его лучше красноармейских гимнастёрок и пилоток».

Навчання в евакуйованому училищі пристосували до потреб війни і рівню тих чи інших категорій учнів. Термін навчання коливався від 2 місяців до 1 року. 2 місяці навчалися конкретним спеціальностям сержанти, спеціально відкомандировані для цього з різноманітних частин інженерних військ. 2-5 місяців навчалися червоноармійці для присвоєння сержантських звань на посади командирів відділень. 9 місяців - сержанти і солдати фронтовики для присвоєння звання молодший лейтенант. 1 рік навчалася цивільна молодь призовного віку (отримували звання мол. лейтенант). У всіх випадках рівень освіти курсантів не міг бути нижче 7 класів.

Ще один цікавий факт з життя Чернігівського військово-інженерного училища Червоної Армії. На підставі наказу Головного військово-інженерного управління №0690 від 6 вересня 1942 року до училища були зараховані 10 монгольських командирів і цириків (по-монгольски «цирик» — солдат, воїн).

15 червня 1943 року вважається датою розформування Чернігівського військово-інженерного училища Червоної Армії. Під час вечірньої повірки курсантам оголосили наступне: «Товарищи курсанты! Нами получен приказ Главного военно-инженерного управления: наше военно-инженерное училище с завтрашнего дня расформировывается. Основная масса курсантов нашего батальона и частично курсантов конно-сапёрного дивизиона направляется в распоряжение Главного военно-инженерного управления, в Москву. Все остальные курсанты— в распоряжение ЗапСибВО».