Пам’ять про них невмируща

Фото з аукціону ebay

На аукціоні ebay сьогодні знайшов унікальну світлину періоду окупації Чернігова. Німецький фотограф зафіксував радянських військових полонених. Імовірно це осінь 1941 року, околиці Чернігова.

До світлини додаю матеріал про повстання в’язнів Яцівського табору, що відбулося 70 років тому, 22 лютого 1943 року. Статтю було опубліковано у газеті "Чернігівські відомості".


Історія Чернігова періоду його окупації німецько-фашистськими загарбниками насичена як трагічними, так і героїчними подіями. Однією з них було повстання в’язнів Яцівського табору для радянських військовополонених, що відбулося 70 років тому, 22 лютого 1943 року.


Не менш вікопомна подія трапилася на другий день після повстання, 23 лютого, коли каральний батальйон СД, який складався зі зрадників-українців, росіян, латишів та німців Поволжя, спалив разом із мешканцями приміське село Яцево, хутір Юрків поблизу нього та частину Бобровиці. Селяни були покарані за те, що надали допомогу втікачам з табору.


На той час у таборі, спорудженому біля села Яцево, утримувалося близько тисячі полонених. Всі вони перебували в надзвичайно тяжких умовах: жили в напівземляних бараках, що не опалювалися, їх нещадно мордувала охорона, яка складалася з 45 поліцаїв та 5 німців, їх вбивали по кілька чоловік щодня, голодували так, що вони хиталися від вітру.


Підготовкою повстання та втечею керували полонені командири РСЧА майор Андрій Самарін, військовий лікар Костянтин Іванов, старший лейтенант Андрій Мурза, лейтенант Іван Романенко, а також залізничник Микита Молібла та директор школи з села Свині (нині Улянівка) Платон Апанасенко.


На жаль, план повстання був виконаний тільки частково. Справа в тому, що підпільники перед нападом на комендатуру перерубали телефонний дріт, який з’єднував комендатуру табору з СД у Чернігові. Але німці встигли подзвонити в місто й попросити допомогу по іноземному кабелю, про існування якого підпільники не знали.


Повстанці знищили тих німців, які знаходилися в будинку комендатури, і захопили зброю, з допомогою якої почали вбивати охоронників. На 4-х баштах навколо табору перебували поліцаї з кулеметами в кожній. Але ледве вони встигли відкрити вогонь по повсталих в’язнях, як були розстріляні з кулемета однієї з башт, де чергував охоронник Гурок, пов’язаний з підпільниками. Він був місцевий, з села Новий Білоус, де німці знищили через 2 дні всіх його родичів за те, що Гурок порушив присягу фюреру.


З табору встигло вирватися на волю трохи більше 300 в’язнів, коли на автомашинах прибув на допомогу охоронцям каральний батальйон СД. Вони почали вбивати всіх підряд, хто замешкався в таборі, і потім кинулися переслідувати втікачів. Але темрява заважала їм упіймати кого-небудь.
Вранці 23 лютого карателі почали криваву розправу над селянами, багато з яких напередодні допомагали в’язням-втікачам. Їм давали одяг, взуття, годували, розказували, якими шляхами дістатися до лісів, де знаходяться партизани.


У селі Яцево гітлерівські нелюди забили 236 селян різного віку і спалили їхні хати. Скільки людей загинуло в хуторі Юрковому, саме хуторян, невідомо. Справа в тому, що на хутір поліцаї привозили на страту мешканців сусідньої Бобровиці. Їх заводили в хати, клали на підлогу і розстрілювали з автоматів і гвинтівок. Потім приганяли ще групу людей, клали на трупи і теж вбивали нещадно. І так продовжувалося, поки не заповнювали трупами всі приміщення. А потім хати підпалювали.


Зараз на луках, де до тієї трагедії стояв хутір Юрків, насипаний курган, на якому височіє скульптура жінки з дитиною на руках, а на схилі насипу вмонтована кам’яна плита з написом, що пам’ятник споруджено на згадку про загибель 712 мешканців Яцево, Юркова хутора і Бобровиці, які загинули від рук гітлерівських катів 23 лютого 1943 року. Вічна їм пам’ять!

Герард КУЗНЄЦОВ, краєзнавець
"Чернігівські відомості"