У Батурині знайшли фігурку гетьманського пішака

Володимир Мезенцев

Відомий український вчений, що живе у Канаді, Володимир Мезенцев кожного літа бере участь у розкопках в гетьманській столиці в Батурині. Ось як він розповідає про результати цьогорічних розкопок в газеті "Гомін України" (Торонто).

Володимир Мезенцев: Цього року керівником Батуринської археологічної експедиції призначено заступника директора Центру археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя при Чернігівському університеті Юрія Ситого, а фінансовим директором – наукового співробітника центру д-р Вячеслава Скорохода. Завідувач науково-досліднього відділу Глухівського Національного історико-культурного заповідника мґр Юрій Коваленко очолював групу студентів з м. Глухова Сумської области та провадив археологічні розвідки у Батурині.

В розкопках брало участь коло 60 студентів-істориків та науковців переважно з Чернігівського університету, Національного університету Києво-Могилянська академія, Глухівського університету і три волонтери з Києва, Чернігова й Донецька. Дякуємо Батуринському заповідникові за розміщення на його інтернет-сайті заклика до охочих взяти участь у наших розкопках.

У серпні ми продовжили археологічні дослідження залишок мурованого палацу та інших споруд головної резиденції Івана Мазепи на околиці Батурина Гончарівці. Ця укріплена вілла була побудована перед 1700 р. і пограбована й спалена під час нищівного розорення гетьманської столиці московським військом у 1708 р. Жорстоке покарання повсталого Батурина відбулось за наказом царя Петра І як приклад для залякання усіх прибічників Мазепи і придушення його визвольних змагань терором.

В котловані палацу знайдено багато фраґментів цегли, полив’яних і теракотових кахлів від обличкування печей, лекальних плиток для замощення підлоги, керамічних деталей півколон та їх баз, профільованих карнизів та інших елементів декору фасад. Важливою знахідкою є уламок вирізьбленої з пісковика композитної капітолі напівколони з рельєфом волюти. Капітолі саме такого ордеру, прикрашені з боків волютами, намальовані на кресленику фасад триповерхової Мазепиної резиденції 1744 р., що зберігся у Національному музеї Стокгольму. Тож знахідка свідчить на користь достовірности цього унікального зображення гончарівського палацу і підготовлених мною на його основі мальованих та комп’ютерних реконструкцій архітектури й оформлення екстер’єру споруди. Різьблені кам’яні деталі дуже рідко вживались у цивільному і церковному будівництві козацької України, що вказує на особливе багатство і коштовність опорядження головної палати Мазепи в Батурині.

Експедиція продовжила розкопки решток церкви його садиби. Гетьман спорудив її на північ від палацу до 1700 р. Храм пережив московський погром міста і зруйнувався чи був розібраний у 1750-х рр. Археологи виявили, що він був зрубним і мав довжину 12 м й ширину понад 10 м та, вірогідно, одну вівтарну апсиду, орієнтовану на північний схід. Храм не мав підвалу/підкліту. Його стіни і дощата підлога були піднесені над землею й спирались на стовпи-колоди, заглиблені у материковий ґрунт. Наступного літа плянуємо повністю розкрити залишки цієї церкви й встановити її плян, розміри, будівельну конструкцію та дизайн і аналогії.

На південь і захід від палацу Гончарівки дослідники розкопали рештки кількох тогочасних дерев’яних споруд, господарчих ям і огорож. Останні свідчать про те, що територія просторої Мазепиної садиби (площа біля 2.5 гектарів) була поділена парканами на менші двори чи ділянки, відокремлені від гетьманських покоїв. Там могли мешкати слуги, покоєві, кухарі, охорона, службовці державних і військових установ при палаці та знаходитись господарчі будівлі, конюшні, каретні сараї-шопи, приміщення для гетьманської гвардії (сердюки), сади й городи.

На захід від палацу поблизу засипаного колодязя, імовірно, розташовувалась поварня. Улітку там відкрили яму з силою посічених кісток тварин, яких, очевидно, споживали у їжу мешканці садиби. Поруч частково розкопали залишки обнесеного тином двору з дерев’яними будинками. Вони потребують подальших досліджень для з’ясування їх пляну, параметрів та призначення. Однак характер численних знахідок дає підстави припускати, що там мешкали заможні писарі чи інші службовці гетьманської канцелярії, архіву й бібліотеки при палаці Мазепи або освічені представники козацької старшини (офіцерської кляси) з його оточення. Знахідки також вказують на присутність на оселі їх родин (жіноцтва) та ведення ними домашнього господарства. Життя відкритої оселі увірвалось під час розгрому Мазепиного маєтку в 1708 р.

В ході розкопок цього подвір’я знайшли цінну кістяну шахову фігурку пішака, виточену на токарному верстаті, три дорогі жіночі прикраси зі срібла, гірського кришталю й кольорового скла, три мідяні ґудзики, гаплики, дві бронзові пряжки та три фігурні бляшки з рельєфними прорізними візерунками і насічкою для оздоблення старшинських шкіряних поясів, п’ять свинцевих мушкетних куль, чотири залізні ромбічні наконечники стріл, різні залізні та кістяні побутові знаряддя й ремісничі інструменти, клаптики тканини та шнуру, багато фраґментів теракотових і глазурованих керамічних орнаментованих козацьких люльок, столових і кухонних глеків, макітр й мисок, скляного посуду та вінце бронзової тарелі місцевої продукції XVII-XVIII ст. Там знайдено 11 тогочасних срібних польсько-литовських і російських монет, уламки імпортних келиха з прозорого богемського скла з вигравіруваним зображенням гірлянди, порцелянових голляндської люльки та посуду й вишуканих тарілок з молочно-білого скла з рослинним орнаментом, виконаним синьою фарбою, які, правдоподібно, привезли до Батурина з Туреччини чи Кримського ханства.

Цікавими знахідками є три фраґменти бронзового окуття дерев’яної скриньки або оправи дорогої книги-стародрука, вірогідно, західнього виробництва. Один з них вирізано у формі оголеного чоловіка, що грає на сопілці (збереглась лише верхня половина фігурки) з майстерним ґравіруванням у реалістичній клясичній манері, подібним до техніки ґравюр на металі. Обличчя, кучері, торс, мускулясті руки й пальці юнака тонко, виразно і впевнено графічно передані. Мабуть, це є зображенням якогось античного мітологічного персонажа і твором европейського світського мистецтва Нового часу. Ці знахідки красномовно говорять про заможність, освіченість та інтелектуальні заняття старшинської верхівки, що мешкала в межах Мазепиної садиби, а також про поширення у гетьманській столиці европейських культурних впливів та її торгові контакти з Заходом, Московією і Османською імперією.

У 2005 р. на місці розібраного східнього фліґеля палацу гетьмана Кирила Розумовського (1799-1802 рр.) археологи розкопали 17 поховань кінця XVII-початку XVIII ст. Як і на інших досліджених цвинтарях Батурина того часу, там виявили жертви московської навали 1708 р. Археологи гадають, що поблизу палацу останнього гетьмана Лівобережної України знаходилось передмістя, котре було знищено царською армією разом з батуринською фортецею, посадами, навколишніми селами й монастирями та їх людністю. Минулого літа розвідкові розкопки на південний схід від господи Розумовського відкрили залишки спаленої дерев’яної будови та поховання дорослої людини, правдоподібно, жертви тої трагедії.

Водночас з останніми розкопками студентка Чернігівського університету Маргарита Гарига продовжила фізико-антропологічні досліди знайдених археологами кісток та черепів батурян XVII-XVIII ст., які вона плідно почала 2011 р. Її висліди доповнять історико-археологічне вивчення населення міста козацького періоду і виявлять нові свідчення про його тотальне вигублення нападниками у 1708 р.

Всеукраїнська газета "Сіверщина"