Якось я писав про війну мого діда. Але війна зачепила не лише його. В дитинстві я чув багато військових історій про своїх родичів. Наприклад брат мого діда колись зчинив велику паніку десь в Карпатах. Вночі він зі своїм другом викотив на верхівку гори якийсь великий камінь та спрямував його вниз. Розказували, що стрілянина, яка виникла внаслідок гуркоту, тривала кілька годин.
Але найбільше запам'яталася мені історія про мого прадіда - Соляра Михайла Андрійовича. Бабуся розказувала, що звістка про його загибель прийшла після 9 травня. Говорили, що він загинув у Берліні. Я собі додумав цілу історію про те, як саме він загинув. Розказував її в школі. А ми навіть не знали де точно він загинув і де похований. Як виявилося, він загинув не у Берліні.
У повідомленні про смерть було вказано, що він загинув у Польщі. Але чомусь пізніше з'явилася версія про Берлін. Моя мама була впевнена, що її дід загинув у Берліні. Я так і не знаю хто придумав цю історію, хто помилився. Та це значно сповільнило пошуки справжнього місця поховання. Після війни приїхав хлопчина, який працював з моїм прадідом на якомусь заводі і дуже багато хорошого розказував про нього. Потім родина взнала, що в одне з сіл нашого краю повернувся чоловік, який служив разом з прадідом і бачив як той загинув. Нажаль розповідь про це не збереглася. Родичі не хотіли розказувати дружині і дітям про ці жахіття. Пізніше мій дядько надіслав запит у Центральний архів Міністерства оборони СРСР (ЦАМО). Відповідь підтвердила інформацію звістки про загибель на території Польщі. Вже в добу інтернету я зайнявся пошуками. І мені насправді багато чого вдалося взнати.
Але найбільше запам'яталася мені історія про мого прадіда - Соляра Михайла Андрійовича. Бабуся розказувала, що звістка про його загибель прийшла після 9 травня. Говорили, що він загинув у Берліні. Я собі додумав цілу історію про те, як саме він загинув. Розказував її в школі. А ми навіть не знали де точно він загинув і де похований. Як виявилося, він загинув не у Берліні.
У повідомленні про смерть було вказано, що він загинув у Польщі. Але чомусь пізніше з'явилася версія про Берлін. Моя мама була впевнена, що її дід загинув у Берліні. Я так і не знаю хто придумав цю історію, хто помилився. Та це значно сповільнило пошуки справжнього місця поховання. Після війни приїхав хлопчина, який працював з моїм прадідом на якомусь заводі і дуже багато хорошого розказував про нього. Потім родина взнала, що в одне з сіл нашого краю повернувся чоловік, який служив разом з прадідом і бачив як той загинув. Нажаль розповідь про це не збереглася. Родичі не хотіли розказувати дружині і дітям про ці жахіття. Пізніше мій дядько надіслав запит у Центральний архів Міністерства оборони СРСР (ЦАМО). Відповідь підтвердила інформацію звістки про загибель на території Польщі. Вже в добу інтернету я зайнявся пошуками. І мені насправді багато чого вдалося взнати.
Отже військовий шлях Соляра Михайла Андрійовича, мого прадіда. Він був на окупованій території. Він не був військовим. На початку війни йому було 43 роки. В Радяньску армію його не призвали здається за станом здоров'я. Після окупації німці мали забрати на примусові роботи його доньку - мою бабусю. Він вирішив її замінити. Бабуся розказувала, що він був надзвичайно добрим. Коли проводжали на пункт збору, то мій прадід здається передчував, що він не повернеться. Через певний час мою бабусю все одно хотіли забрати на примусові роботи. Врятувала її мама. Вона обклала ноги компресом з хрону та викликала сильні опіки шкіри. Потім правда бабуся довго лікувалася, але залишилася вдома. Працював прадід десь у Польщі. 6 лютого 1945 року його призвали до лав РККА (рабоче-крестьянская красная армия) на пересильному пункті у Кракові. Він потрапив до 322 стрілкової Житомирської Червонознаменної ордена Суворова дивізії, 1087 стрілкового Тарнопольского Червонознаменного полку. Пройшов всього 165 км. Загинув у місті Катшер (нині Кетш) 22 квітня 1945 року. Ось так, два з половиною місяці і 165 кілометрів. З того, що випадково почула моя бабуся від родичів можна зрозуміти, що йому майже відірвало руку. Це все, що ми знаємо про його смерть. Сталося це десь тут:
А ось його військовий шлях: перейти за посиланням
Там у Кетші він і був похований. Після війни у Польщі перепоховали радянських солдат на спеціальних військових цвинтарях. Мого прадіда перепоховали у місті Ключборг (Опольське воєводство) на "Kluczbork cmentarz wojskowy" (вулиця Опольська). Там поховано 6278 чоловік з них 4216 – невідомих. Може якось доля занесе мене туди. Поки що надіслав запит до організації Польського Червоного хреста. Саме вони дають відповіді про місце поховання військових другої світової війни. Взагалі з тим регіоном у моєї сім'ї чомусь багато що пов'язано. Там неподалік живуть наші польські родичі. На території Чехії теж неподалік від Кетша у 60-х роках служив мій тесть. Є ще пару дивних співпадань.
Як я шукав.
Велика подяка тим хто придумав і створив сайт http://obd-memorial.ru/ Саме там я знайшов інформацію про загибель мого прадіда. Дані Центрального архива Министерства обороны СССР (ЦАМО) (Номер фонда источника информации – 58; Номер описи источника информации – 18003; Номер дела источника информации – 693). Ось титульна сторінка "Опись донесения списка безвозвратных потерь".
Там у Кетші він і був похований. Після війни у Польщі перепоховали радянських солдат на спеціальних військових цвинтарях. Мого прадіда перепоховали у місті Ключборг (Опольське воєводство) на "Kluczbork cmentarz wojskowy" (вулиця Опольська). Там поховано 6278 чоловік з них 4216 – невідомих. Може якось доля занесе мене туди. Поки що надіслав запит до організації Польського Червоного хреста. Саме вони дають відповіді про місце поховання військових другої світової війни. Взагалі з тим регіоном у моєї сім'ї чомусь багато що пов'язано. Там неподалік живуть наші польські родичі. На території Чехії теж неподалік від Кетша у 60-х роках служив мій тесть. Є ще пару дивних співпадань.
Як я шукав.
Велика подяка тим хто придумав і створив сайт http://obd-memorial.ru/ Саме там я знайшов інформацію про загибель мого прадіда. Дані Центрального архива Министерства обороны СССР (ЦАМО) (Номер фонда источника информации – 58; Номер описи источника информации – 18003; Номер дела источника информации – 693). Ось титульна сторінка "Опись донесения списка безвозвратных потерь".
Там вказано, що у с. Катшер загинуло 28 чоловік. А ось копія іменного списку, де за номером 288 стоїть прізвище мого прадіда – Соляра Михайла Андрійовича, 1898 року народження.
Мешканець Кам'янець-Подільської області, Проскурівського району с.Копестин (правильно с.Копистин). Призваний в м.Краків в пересильному пункті 60 Армії в РККА 06.02.1945 року. Дружина – Марія Петрівна. Звістка про смерть надіслана 25.04.1945 року. Номер звістки - 0288.
А ось карта з місцем поховання мого прадіда:
А ось карта з місцем поховання мого прадіда:
Це десь тут: перейти за посиланням
Хоча знайти це місто було надзвичайно важко. На військовій карті вказано назву населеного пункту "Катшер". Але пошук за такою назвою нічого не давав або давав дуже дивні місця, наприклад у західній Німеччині. Почав шукати за селищами, які вказані на інших картах поховань цієї частини. Лангенау, Кобержице, Краварже. Але це теж не дуже допомагало. На щастя, згадав про свого однокласника Рому Ковбасюка, який живе в Чехії. Він мені написав як чеською правильно пишеться Краварже і Кобержице (Kravaře, okres Opava, Česká republika, Kobeřice, okres Opava, Česká republika) і навіть дав посилання на електронну мапу Чехії з цими селищами. І тут як прорвало. Я знайшов Катшер. Виявилося, що це німецька назва польського міста Кетш. Далі було легше. Дякую, Ромо!
Завдяки сайту Межрегіонального інформаційно-пошукового центру (http://www.ipc.antat.ru) я знайшов, що Соляр Михайло Андрійович був перепохований у місті Ключборг (Опольське воєводство) на "Kluczbork cmentarz wojskowy" (вулиця Опольська).
Хоча знайти це місто було надзвичайно важко. На військовій карті вказано назву населеного пункту "Катшер". Але пошук за такою назвою нічого не давав або давав дуже дивні місця, наприклад у західній Німеччині. Почав шукати за селищами, які вказані на інших картах поховань цієї частини. Лангенау, Кобержице, Краварже. Але це теж не дуже допомагало. На щастя, згадав про свого однокласника Рому Ковбасюка, який живе в Чехії. Він мені написав як чеською правильно пишеться Краварже і Кобержице (Kravaře, okres Opava, Česká republika, Kobeřice, okres Opava, Česká republika) і навіть дав посилання на електронну мапу Чехії з цими селищами. І тут як прорвало. Я знайшов Катшер. Виявилося, що це німецька назва польського міста Кетш. Далі було легше. Дякую, Ромо!
Завдяки сайту Межрегіонального інформаційно-пошукового центру (http://www.ipc.antat.ru) я знайшов, що Соляр Михайло Андрійович був перепохований у місті Ключборг (Опольське воєводство) на "Kluczbork cmentarz wojskowy" (вулиця Опольська).
Тут знайшов анкету-запит до Польського Червоного хреста, який згідно польських законів єдиний, хто офіційно підтверджує місце поховання військового: http://forum.vgd.ru/111/11544/2750.htm
Кажуть, що відповіді доводиться чекати кілька місяців. Щоправда на цьому сайті вказується, що з цього району переважно перепоховували в місті Кендзежин-Козьле (Kędzierzyn-Koźle).
Ще можна глянути ось тут:
http://naiti.ru/gdansk.2007/polska/zahoronenija.html#opolskoe Тут є список військових поховань у Польщі.
Сподіваюся, що я ще точніше знайду його могилу.
Світла пам'ять Соляру Михайлу Андрійовичу.
Ще можна глянути ось тут:
http://naiti.ru/gdansk.2007/polska/zahoronenija.html#opolskoe Тут є список військових поховань у Польщі.
Сподіваюся, що я ще точніше знайду його могилу.
Світла пам'ять Соляру Михайлу Андрійовичу.
Джерело: Блог Олега Суховірського
Коментарі
Дописати коментар