Керівник археологічної експедиції, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка Олена Черненко, яка керує розкопками на місці північної прибудови до перлини давньоруської архітектури Спасо-Преображенського собору, не виключає цього. Але зізнається, що основну цікавість археологів все ж викликають власне архітектура і майстерність давніх зодчих.
— Протягом сторіч існує легенда, що Спаській собор був побудований на місці зруйнованого язичницького капища, каміння якого використовувалося на споруді храму. Тепер же ми бачимо, що каменя витрачалося при будівництві храму набагато більше, ніж його було на капищі. Каміння привозилось із кар’єрів Новгород-Сіверщини і обтесувалося спеціально для цієї споруди. Будували ж храм, швидше за все, візантійські майстри, хоча, можливо, і болгари, — вважає фахівець.
Після монгольської навали північна прибудова до храму, на місці якої зараз працюють археологи, поступово руйнується. У середині XVIII сторіччя, скоріш за все, за часів Дуніна-Борковського, будівлю капітально відремонтували та перебудували, але зараз можна бачити тільки її підземні залишки — фундамент та сходинки, які ведуть до склепу з двома поховальними нішами.
У 1923 році Спасо-Преображенський собор, у тому числі й північну прибудову, вивчав відомий український археолог Микола Макаренко. «Ми не виходили за межі розкопу Макаренка, і зробили це ми свідомо, адже тут ще в XIX сторіччі було діюче кладовище. Навіщо без особливої потреби турбувати прах померлих?» — пояснила своє рішення Олена Черненко.— Протягом сторіч існує легенда, що Спаській собор був побудований на місці зруйнованого язичницького капища, каміння якого використовувалося на споруді храму. Тепер же ми бачимо, що каменя витрачалося при будівництві храму набагато більше, ніж його було на капищі. Каміння привозилось із кар’єрів Новгород-Сіверщини і обтесувалося спеціально для цієї споруди. Будували ж храм, швидше за все, візантійські майстри, хоча, можливо, і болгари, — вважає фахівець.
Після монгольської навали північна прибудова до храму, на місці якої зараз працюють археологи, поступово руйнується. У середині XVIII сторіччя, скоріш за все, за часів Дуніна-Борковського, будівлю капітально відремонтували та перебудували, але зараз можна бачити тільки її підземні залишки — фундамент та сходинки, які ведуть до склепу з двома поховальними нішами.
Зараз головна задача археологів — ґрунтовне обстеження та точна фіксація побаченого, особливо того, що пройшло поза увагу Макаренка. Згодом буде створена 3D-модель будівлі, на якій можна буде розглянути всі її елементи з точністю до одного сантиметру.
— Що ж до пошуків мощів князя Ігоря, про які так багато говорив російський письменник Юрій Сбітнєв, то можу сказати: дійсно, в цих прибудовах здійснювалися давні погребіння, і Микола Макаренко знайшов у північній прибудові декілька поховань. Не виключено, що і ми знайдемо князівські поховання, можливо, Ігоря, а може, й Мстислава… Хоча вірогідність цього дуже невелика, — вважає Олена Черненко.
Після закінчення розкопок біля Спасу зроблять нову відмостку та замінять стару бруківку. «Наступна задача — виведення назовні залишків старих фундаментів. Біля Борисоглібського собору ви можете бачити таку імітацію фундаменту, яка розповідає про колишні прибудови до храму», — зазначив генеральний директор архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Андрій Курданов. Частиною робіт з благоустрою території біля Спаса є й заплановане перенесення альтанки. Адже вона стоїть якраз на місці фундаменту терема, що, можливо, також згодом розкриє археологам якісь свої таємниці.
Олена Берізкіна, "Чернігівські відомості"
Коментарі
Дописати коментар