”Сучасна наука відстає від Корану на 1400 років”

Французький океанограф 53-річний Жак-Ів Кусто зі своєю командою в 74-те пливе на підводні дослідження кораблем ”Каліпсо”. 1963-й.

Цей колишній американський мінний тральщик він купив 13 років тому за 1 франк. Тепер судно обладнане найсучаснішою мобільною лабораторією для вивчення і зйомок океану.

Цього разу Кусто хоче дослідити ґібралтарську протоку — місце, де сходяться води Атлантичного океану й Середземного моря.

— Ці дві маси води зливаються продовж тисяч років, — пояснює він помічникові 37-річному Ґуставу Леному й розкладає карти морських глибин у себе в каюті. — Логічно було би припустити, що все в тих водах давно має змішатися. Солоність і густина моря має бути такою, як в океані, або принаймні схожою.

Леном мовчки всміхається, стискає в руках примірник німецького наукового журналу, де місцеві вчені описують власне відкриття. Вони дослідили Бабель-Мандебську протоку, де сходяться води Червоного моря й Індійського океану.

— Німці пишуть, що вода там не змішується, — обурюється Кусто. — Але це нісенітниця. Я доведу їм це на прикладі ґібралтару.

Його монолог обриває голос матроса в рубці.

— Мсьє Кусто, за бортом ґібралтар!

Дослідник прожогом біжить на палубу і власноруч заміряє солоність та густину вод Атлантики і Середземного моря. Коли датчик показує перші результати, Кусто знову занурює його у воду.

— Не може бути! — вигукує він після 10-хвилинного мовчання. — Вода не змішується. Навіть там, де море з океаном сходяться, кожна з вод зберігає властивості. Це суперечить усім законам фізики й хімії, але це прекрасно.

Наступного місяця Кусто представляє своє відкриття науковій спільноті та їздить із лекціями 15 університетами Європи. ”Я носився з цією ідеєю, наче божевільний, — пише він у своєму щоденнику. — Усі, хто чув про моє відкриття, щиро захоплювалися, аж доки професор Моріс Букай не опустив мене на землю. Цей геній французької хірургії із золотими руками скептично всміхнувся й сказав: ”У Корані про це писали ще 1400 років тому”. То було, наче грім серед чистого неба”.

Навіть там, де море з океаном сходяться, кожна з вод зберігає властивості. Це суперечить усім законам фізики й хімії

Букай приніс Кусто Коран і зачитав 25-го вірша із 53-ї сури пророка Фуркана: ”Він той, хто в путь пустив два моря. Одне — приємне й прісне, інше — солоне та гірке. Поставив поміж них він перепону — такий невидимий бар’єр, що вже ніколи злитися не дасть їм”.

Кусто взяв книгу і далі прочитав сам: ”Він межу встановив між двох морів, які готові злитися в одне. Межа невидима й вічна, яку двом водам годі перейти”. Мовчки закрив Коран і заплакав.

— Я хочу прийняти іслам, — тихо мовив. — Після такого відкриття іншого виходу я не бачу. Сучасна наука відстає від Корану на 1400 років. Я впевнений, жодна людина не могла написати такої книги. У Корані справді записана мова Всевишнього.

— Консервативна Франція не переживе цього, — похитав головою Букай. — Ти їхній ідол. Тобою пишається кожен, хто хоч якось пов’язаний із Парижем. Якщо ти це зробиш, уряд перекриє фінансування твоїх досліджень, а меценати, які доти жертвували тобі гроші, відвернуться.

Досі не відомо, як і де Жак-Ів Кусто прийняв іслам. Та й чи прийняв. Він довго приховував свої симпатії. І лише після загибелі в авіакатастрофі меншого сина Філіпа 1979 року не втримався:

— Якби не мудрість Корану, я б ніколи не пережив цієї трагедії, — сказав він в одному з інтерв’ю.

Французи були шоковані. Але запитати в 69-річного ”Командира Кусто” про його магометанство ніхто не наважувався. Коли Жак-Ів помер, в останню путь його проводжали з кафедрального собору французької столиці Нотр-Дам де Парі. Поховали на католицькому цвинтарі в рідному місті Сен-Андре-де-Кюбзак за всіма християнськими звичаями. ”Командир Кусто ніколи не ставав мусульманином”, — заявили працівники Фонду Кусто у відкритому листі після смерті океанолога.

”Я винайшов акваланг, щоб виправити помилку Бога”

Уперше для вивчення підводного світу Кусто занурився під воду 1938 року. Він плавав із трубкою, в масці й у ластах. Таке спорядження не дозволяло дослідникові спускатися до дна.

— Найцікавіші речі лишаються поза увагою, — бідкався Жак-Ів. — Піді мною кілометри води, кілометри життя. А я, наче інвалід, який не може встати з візка, аби відчинити двері в новий світ.

1943 року з морським офіцером Емілем Ґаньяном він уперше випробував апарат для підводного дихання й назвав його аквалангом. Пристрій давав змогу занурюватися на глибину до 60 м і по кілька годин не спливати на поверхню. Тепер можна було довго спостерігати за життям риб.

— Я назвав його ”легені води”. Так із латини перекладається слово ”акваланг”. Усі казали, що мій винахід — революційний. Особливо ним тішилися військові. У той час Франція була під окупацією фашистів. Німці думали, що акваланг допоможе їм виграти війну під водою. Але я радий, що цього не сталося. Мій винахід не для вбивств. Це мізерна спроба людини виправити помилку Бога. Він створив такий прекрасний підводний світ і забув людям відчинити двері до нього.

1953-го Кусто випробував і запатентував водонепроникні відеокамеру, фотоапарат і ліхтар. А за чотири роки ”маленьке підводне блюдце” — човен для занурення з прозорим дном, за формою подібний до тарілки.

55 фільмів і 71 телесеріал

Зняв за життя Жак-Ів Кусто про свої дослідження Світового океану

1910, 11 червня — Жак-Ів Кусто народився в сім’ї адвоката в місті Сен-Андре-де-Кюбзак на південному заході Франції

1930 — служить на флоті. Кусто вперше довірили керувати групою вчених-підводників

1937 — одружується з донькою власника компанії з виготовлення кисню для балонів Сімоною Меліхор. Вона народила Кусто двох синів — Жана-Мішеля 1938-го й Філіпа 1940 року

1953 — вийшла перша книжка Кусто про океани ”У світі мовчання”. За її мотивами зняли однойменний фільм. Картина здобула ”Оскара” й ”Золоту пальмову гілку” Каннського фестивалю

1957 — Кусто призначили директором Океанографічного музею в Монако

1979 — син Філіп гине в авіакатастрофі. Від стюардеси Франсіни Тріплет на світ з’явилася позашлюбна донька Діана. Через два роки жінка народила йому сина П’єра. Із Франсіною Кусто одружився 1991-го, по смерті від раку його першої дружини

1997, 25 червня — Жак-Ів Кусто помер від інфаркту

Інна МАЙДАНЮК, http://gazeta.ua/index.php?id=342851