1894 рік. Картина «Додому» пензля Миколи Пимоненка. Зберігається у Національному художньому музеї України, Київ.
Коли Микола Пимоненко писав свою «Додому» - добродушну, майже анекдотичну сцену з сільського побуту, то він навряд чи міг уявити, що через кілька років його полотно стане… етикеткою на пляшці горілки.
Картина одразу стала хітом. Репродукції розходилися, як гарячі пиріжки: листівки з веселими селянами прикрашали домівки, книгарні, навіть трактири. Але в 1908 році у цю історію втрутився хтось, кому було не до мистецтва - російський горілчаний магнат Микола Шустов. Запускаючи новий бренд під назвою «Спотикач», він без жодного дозволу використав «Додому» як ілюстрацію на етикетці.
І тут почалося. Першими обурились передвижники - протестний рух художників, який боровся проти академізму і малював народ не глянцево, а справжньо. Пимоненко був серед своїх, серед ідеалістів, які вірили: мистецтво - для простого люду, а не для розкоші. І раптом, такий от ляпас. Його картина на пляшці горілки?
Колеги-передвижники не змовчали. Вони надіслали художнику обурливого листа: “Мы считали тебя честным человеком и нашим товарищем, которым гордились, избрали тебя членом нашего общества за известность в художественном мире, стал академиком, но, оказывается, тебе этого мало! Ты пустился на низкие, подлые вещи, опозорил все наше общество, ты продал право на печатание своей картины “Додому” Шустову - водочному фабриканту, для этикетки к водке. Приезжай в Москву, полюбуйся, какую устроили тебе рекламу: девять человек по числу букв “Спотыкачъ” дефилируют по всем улицам Москвы с твоей картиной…»
Пимоненка лист серйозно зачепив. Не зволікаючи, він наступного ж дня сів на потяг до Москви на розмову з Шустовим. Чи зустрічався він із ним особисто, чи спілкувався з юристами - достеменно невідомо. Але одне зрозуміло: гроші Пимоненка не купили. Шустов запропонував «відступні», проте художник категорично відмовився й подав до суду.
І що ж далі? Феміда не забарилась: суд зобов’язав Шустова знищити всю рекламну продукцію, вилучити пляшки «Спотикача» з обігу та компенсувати Пимоненку всі судові витрати.
Так завершилася ця історія - з легким присмаком скандалу, але зі справжньою перемогою: перемогою честі над грошима, гідності над спокусою легкої наживи.
Коментарі
Дописати коментар