Фото-дежавю

Розбирав власні фото на комп'ютері і натрапив на світлину, яку зробив десть років тому в дитячому садочку містечка Короп, що на Чернігівщині. 

Спочатку було прогорнув світлину, а потім знову повернувся до неї. 

Щось видалося мені в ній знайомим. Ні, малят я не знав, але якесь дежавю ніяк не відпускало. Почав пригадувати і, врешті-решт, згадав. Схожу ілюстрацію я бачив в дитинстві в книзі із загадками, яку мені дошкільняті читала моя бабуся-вчителька молодших класів Ольга Дмитрівна Соломаха. Почав в інтернеті шукати і таки знайшов книгу та знайому ілюстрацію в ній.

Це російськомовна книжечка під назвою "Угадай" - видання Поліграф-картонажної фабрики Фрунзенського Райпромтресту, Москва, 1950 рік. Наклад 100 000 екз.

Автором книги є відома в минулому радянська дитяча письменниця Ніна Михайлівна Артюхова (1901-1990 гг). А автором ілюстрацій - художниця Єлизавета Олександрівна Волянска.

Цікавою виявилася біографія письменниці. Справжнє прізвище Ніни Михайлівни - Сабашнікова. Вона народилася в Москві в родині відомого російськийого і радянського книговидавця, цукрозаводчика і члена Конституційно-демократичної партії Росії або - партії кадетів - Михайла Васильовича Сабашнікова. Власне ця біографічна деталь й викликає чимало питань. Як сталося, що Ніні Михайлівна - донька поміщика і контрреволюціонера, не була репресована? Власне, як і її батько, який п'ять разів піддавався арештам і виходив на свободу...

Михайло Васильович Сабашніков активно займався політичною діяльністю, з 1902 року був членом спочатку «Спілки визволення», потім партії кадетів (з 1905 року - член ЦК цієї партії, з 1906 року - головний партійний скарбник). 

Крім того, з 1896 року Сабашніков - співвласник цукрового заводу в Курській губернії, директор-розпорядник та голова правління «Товариства Любимівської бурякоцукрового заводу», член адміністрації Богородицького і Товарковського цукрових заводів графа Бобринського, член правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1900) і т. інше. В 1897 році разом з братом створив в Москві книжкове видавництво, назване «Видавництво М. і С. Сабашнікових», яке випустило близько 600 книг. Іншими словами, Михайло Сабашніков був типовим успішним підприємцем, яких більшовики називали "буржуями".

Після приходу до влади більшовиків Сабашніков брав активну участь в діяльності підпільної антирадянської організації «Дев'ятка». За контрреволюційну діяльність у 1918 році його вперше заарештовано, проте звільнено за дорученням більшовика М. Ф. Володимирського. У 1920 році Сабашніков заарештовується ще двічі. Це не завадило "контреволюціонеру" в липні 1921 року бути обраним членом правління і скарбником Всеросійського комітету допомоги голодуючим. В цьому ж році, разом з членами Комітету, його знову було заарештовано. Але і цього разу він виходить на свободу.

В період НЕПу Михайло Сабашніков продовжив займатися книговиданням. Але в 1930 році, після п'ятого арешту(!) підприємця, «видавництво М. і С. Сабашнікова» націоналізується і перетворюється на кооперативну промислову артіль «Север». Що цікаво, на цьому кар'єра книговиавця у Сабашнікова також не завершується. З 1934 року  вні на посаді відповідального редактора артілі «Сотрудник», яка спеціалізується на виданні навчальних посібників, креслень і т. ін. Помер Михайло Сабашніков 12 лютого 1943 р., похований у Москві.