13.11.16

Шалва Маглакелідзе. З історії однієї світлини, зробленої в Чернігові

На фото полковник Шалва Маглакелідзе.
Східний фронт, кінець 1941 року, м.Чернігів.

Що відомо про Шалву Маглакелідзе? Про цю особу зберіглося чимало інформації. Його біографія неоднозначна і багатогранна. А його «Спогади», надиктовані на бобінний магнітофон, навіть побачили світ  у 2012 році.


Народився у 1894 в Грузії. Здобув юридичну вищу освіту в Берлінському університеті, там же захистив дисертацію. Брав участь у бойових діях Першої світової війни на боці російської армії.


Член уряду Грузинської республіки, генерал-губернатор Тифлісу (1919-1920). Після анексії Грузії Радянською Росією в 1921 році змушений був разом з дружиною-німкенею і сином емігрувати до Латвії.

У 1929 році він бере участь у створенні товариства емігрантів «Іверія» (пізніше «Кавказ»).


З 1937 року Шалва Маглакелідзе є кадровим офіцером німецької військової розвідки - абверу.




У 1938 році він переїздить до Берліна, де разом з графом Шуленбургом лобіює інтереси грузинського принца, князя Іраклія Георгійовича Багратіона-Мухранского (1909-1977), як претендента на грузинський трон. Крім того, Маглакелідзе пропагує ідею зі створення Кавказької конфедерації під турецьким протекторатом.


У 1941 році Шалва Маглакелідзе зі своїм сином Гайозом, у якого було звання обер-лейтенанта німецької армії, воює на східному фронті


У листопаді 1941 року Адольф Гітлер віддає розпорядження про формування чотирьох національних формувань - Вірменського, Грузинського, Туркестанського і Кавказько-магометанського. Легіони повинні підпорядковуватися спеціально створеному німецькому Коммандованню «Коммандо дер Остлегіонен».


На виконання розпорядження Гітлера, 30 грудня 1941 рішенням командування Східного фронту було створено легіон «Грузія», на чолі якого стояв «Грузинський Національний Комітет», що виконував функції «уряду у вигнанні». З січня 1941 року командиром легіону було призначено полковника Шалву Маглакелідзе.


Набір до легіону відбувався заздалегідь і, в основному, за рахунок радянських військовополонених. Судячи з фото, Шалва Маглакелідзе перебував у Чернігові на прикінці осені саме з метою вербування полонених бійців Червоної Армії грузинського походження до лав майбутнього легіону "Грузія".


26 травня 1942 року, в День незалежності Грузії, в Польщі, де знаходилася тренувальна база легіону, його бійці дали клятву. Один із батальйонів - 795-й - отримав назву на честь натхненника легіону "Грузія" і називався батальйоном ім. Шалви Маглакелідзе. У 1942 цей батальйон відзначився запеклими бойами в Північній Осетії, а у 1943 - бойами у Франції. На травень 1942 року чисельність Грузинського легіону складала кількість у 2 тис. бійців. Загалом же в різних тренувальних таборах було підготовлено понад 20 батальйонів грузинського легіону з понад 20 тисяч осіб.

У 1944 році на знак визнання особливих заслуг в справі формування частин Грузинського легіону, Маглакелідзе було присвоєно звання генерал-майора Вермахту.


Після закінчення ІІ Світової війни у Європі, Шалва Маглакелідзе проживав з сім'єю в Італії. Перебуваючи на Апенінах, Шалва стає членом масонської ложі зі званням «Примирений зі смертю». За рекомендацією масонів генерала Маглакелідзе бере своїм радником з військових питань генерал збройних сил Пакистану, майбутній президент Пакистану Мухаммед Айюб Хан і Маглакелідзе переїжджає в Карачі.


З 1950 р. - Шалва Маглакелідзе переїздить до Федеративної Республіки Німеччини, де його призначають військовим радником Канцлера ФРН Конрада Аденауера.


У 1954 році Шалва Маглакелідзе разом зі своїм сином Гайозом бере участь у створенні «Союзу грузинських вояків у вигнанні».

Цього ж року в біографії генерала трапляється подія, яка дослідниками його життєвого шляху називається найбільш втаємниченою. У серпні 1954 року в Мюнхені Шалву Маглакелідзе було викрадено агентами КДБ і таємно вивезено до СРСР.


В ході нетривалого слідства генерал «визнав свої помилки», публічно через пресу назвавши діячів грузинської еміграції агентами Великобританії і США.

На відміну від багатьох інших ворогів радянської влади, які в післявоєнному СРСР отримували або вищу міру покарання - розстріл, або багаторічні ув`язнення і заслання, Шалва Маглакелідзе після короткого ув'язнення був випущений на волю. Аж до самої смерті 7 листопада 1976 року він проживав і працював юристом у Грузії. За ним продовжувався нагляд КДБ, але це не заважало йому зустрічатися і спілкуватися з багатьма відомими грузинськими діячами культури та дисидентами.

Пішовши на пенсію, генерал-майора Вермахту Шалва Маглакелідзе отримував офіцерську пенсію учасника Великої Вітчизняної Війни.


Цікава також доля сина Шалви Маглакелідзе - Гайоза (1919-1989).

Обер-лейтенант Гайоз Маглакелідзе з червня 1942 року по березень 1945 року включно в Берліні грузинською мовою видавав газету «Сакартвело» («Грузія»). Це було щотижневе видання спочатку Грузинського легіону, а з 31 липня 1944 року - Грузинських добровольців.

Гайоз виріс в Ризі і вільно володів латиською мовою. Його псевдонімом був «Каюс-Маріюс»

Помер Гайоз Маглакелідзев Мюнхені в 1989 році, в день свого семидесятиріччя. У нього залишився син, який нині живе в США. Він - військовий льотчик, який своєю хоробрістю відзначився у В'єтнамі. Вдячне командування подарувало йому літак.


Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел інтернету

Немає коментарів:

Дописати коментар