13.02.16

Як “справа Добоша” поклала початок “ґенеральному погрому” 1972-73 рр.

12 лютого 1972 року Чернігівська обласна газета «Деснянська правда», одночасно з іншими радянськими ЗМІ, оприлюднила повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності І.Світличного, В.Чорновола, Є.Сверстюка та інших. Як сказано в короткому повідомленні, згадані особи були затримані Комітетом Державної Безпеки СРСР за «проведення ворожої соціалістичному ладові діяльності» в зв’язку зі справою громадянина Бельгії Ярослава Добоша.

Кілька слів про цю справу.

У грудні 1971 Україну як турист відвідав молодий громадянин Бельгії Ярослав Добош – українець за походженням, член еміґрантської Спілки української молоді. 4.01.1972 він був заарештований, у нього була конфіскована копія “Словника рим української мови” політв'язня Святослава КАРАВАНСЬКОГО. На допитах у КГБ він дав покази про зустрічі з українськими інакодумцями, а 02.06.1972 на прес-конференції в Києві, організованій КГБ, заявив, що виконував роль зв'язкового між еміґрантськими антирадянськими центрами і їх “аґентурою” на Україні. Незабаром він був висланий з СРСР. Про його арешт було повідомлено в пресі 15.01.1972, однак ще за кілька днів до цього почалися арешти відомих дисидентів у різних містах України (В'ячеслав ЧОРНОВІЛ, Євген СВЕРСТЮК, Іван СВІТЛИЧНИЙ, Леонід ПЛЮЩ, Василь СТУС та ін.). Основним завданням “справи Добоша” було продемонструвати суспільству, що опозиційні прояви інспіруються націоналістичними організаціями за кордоном і західними спецслужбами. Нікому з ув’язнених, утім, ніякого „шпигунства” суди не інкримінували – лише „антирадянську агітацію і пропаганду”.

У Бельгії на першій же прес-конференції для західних журналістів Я.Добош заявив, що свідчення в Києві він дав під примусом, і відмовився від них.
Проте “справа Добоша” виконала свою роль і поклала початок “ґенеральному погрому” 1972-73 рр.

Немає коментарів:

Дописати коментар