Хто збудував Спаський собор?

А також як виглядала в давнину Петропавлівська церква — пам’ятка архітектури XVII сторіччя, що згоріла майже 200 років тому, намагаються з’ясувати чернігівські археологи, які досліджують знакові для Чернігова місця.

Ще у травні науковці розпочали архітектурно-археологічне дослідження фундаментів та залишків стін Петропавлівської церкви з трапезною Єлецько-Успенського монастиря, а днями продовжили вивчення Спасо-Преображенського собору. Археологічні розкопки ведуться за кошти обласного бюджету, згідно з обласною Програмою проведення археологічних досліджень у Чернігівській області на 2013—2020 роки, що прийнята цього року.

— Петропавлівська церква з трапезною побудована у 1676 році зусиллями настоятеля монастиря Іоанікія Ґалятовського. Історико-культурне значення цієї будівлі перебільшити важко, адже фактично з неї розпочалося відродження будівництва цегляних споруд у Чернігові, — розповідає керівник археологічної експедиції ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології України ЧНПУ Олена Черненко.

Церква функціонувала до середини XIX сторіччя, потім згоріла. Після відновлення будівля вже використовувалася як духовна консисторія — канцелярія та архів єпархії. У такому вигляді споруда існувала до 40-х років XX століття. Під час війни будівлю розбомбили — залишилися лише фундаменти та залишки стін. 

— Як виглядала церква у первісному вигляді, встановити зараз досить складно, адже не збереглися ні креслення, ні фотографії цього пам’ятника епохи українського барокко, — говорить Олена Черненко. І тому головна мета археологічних досліджень — повністю відновити планування споруди та певною мірою реконструювати її зовнішній вигляд. «Розкопки проводяться вище рівня культурного шару (фактично ми розбираємо те, що було засипано землею у 1943 році), і вже зараз маємо уявлення про те, якою була споруда. Встановлено, що півтораметрові стіни цієї споруди будувалися з цегли місцевого виробництва. Будівля мала площу 1200 квадратних метрів. Дуже добре зберігся вівтар із престолом. Це досить унікальний випадок, адже коли церква закривалася, зазвичай, престол розбирався», — каже Олена Черненко.

Продовжаться також археологічні дослідження Спаського собору. Торішні розкопки показали, що Спасо-Преображенський собор має ще багато нерозгаданих таємниць. Одна з них — хто ж зодчий цього унікального пам’ятника часів Київської Русі? 

— Спаський собор будували в ті часи, коли на території давньої Русі ще не було мурованого зодчества, і для будівництва кам’яних храмів запрошували майстрів з інших країн. Традиційно вважається, що Спаський собор збудований зодчими з Візантії, але наші торішні розкопки породили суттєві сумніви. Ми вважаємо, що скоріше за все, це були майстри з Кавказу — Аланії або Абхазії, де християнство існувало ще з першого сторіччя нової ери, або ж зодчі з Малої Азії, — продовжує Олена Черненко.

Цього року розкопки проводяться поблизу південного фасаду собору — між південною баштою та південним тамбуром. «Тут, нижче рівня сучасної поверхні, збереглися залишки однієї з найзагадковіших споруд давньоруського часу, так званої хрещальні. Будівля була знищена у XVIII сторіччі, а замість неї, за традицією псевдоготики, до Спасу прибудували круглу башту, симетричну північній стародавній башті, що існувала ще з давньоруського часу. Залишки хрещальні, розібраної у XVIII сторіччі, у 1923 році вивчалися відомим археологом Миколою Макаренком. Втім, рівень наукових досліджень того часу був не дуже високим, через що виникає багато питань, пов’язаних із датуванням споруди, її функціональним призначенням, а перш за все — з архітектурними традиціями. Наші цьогорічні розкопки і повинні дати відповіді на ці питання», — каже науковець.

Олена БЕРЕЗКІНА, "Чернігівські відомості"