Корюківка. Імена нацистських катів стають відомі


70 років тому нацисти знищили майже 7 тисяч українців у містечку Корюківка на Чернігівщині. Це був найбільший із подібних злочинів гітлерівців проти мирного населення у Європі.

Акція була проведена за наказом Байєра Бруно Франца, родом з німецького міста Касселя.

70 років тому, 1-2 березня 1943 року каральний загін нацистів знищив селище міського типу Корюківка на півночі Чернігівської області.

Ця трагедія була наймасштабніша й найкривавіша не лише на теренах Радянського Союзу, а й усієї Європи. У відомих на весь світ французькому селищі Орадур (червень, 1944 р.) нацисти замордували 642 жителя, у чеському Лідіце (червень, 1943 р.) - 320, у білоруській Хатині (березень 1943 р.) - 149 (за сучасними німецькими даними - 152).

У роки Великої Вітчизняної війни багатостраждальна Чернігівщина заплатила величезну людську ціну. З вересня 1941-го до вересня 1943 року окупанти знищили тут 127 тисяч мирних громадян. Близько 42 тисяч жителів вивезли на роботи в Німеччину, було спалено 60 населений пункт.

З перших місяців окупації почалися репресії гітлерівців і в селі Корюківка, розташованому за 100 км на північ від Чернігова. У січні 1942-го окупанти розстріляли всіх місцевих євреїв (близько 300 осіб), у лютому – 131 родича партизанів та керівних працівників і 12 циган (ромів).

Згідно з актом Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці (від 17 грудня 1943 р.), 1-2 березня 1943 року за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).

Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір’я.

Партіями по 50-100 осіб жертв розстрілювали, не зважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.

Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно "шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній ділянці... спалюванням живих людей – чоловіків, жінок і дітей".
З 1300 будівель містечка уціліло десять.

Українським інститутом національної пам’яті (далі - УІНП) відповідно до указу президента "Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії" від 22 вересня 2011 року і постанови ВР "Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни" від 21 жовтня 2011 року здійснюються заходи, спрямовані на подальше вивчення історичних обставин масового знищення мирного населення в Корюківці та вшанування пам’яті безневинних жертв гітлерівського терору під час окупації України.


У рамках науково-пошукових заходів, присвячених трагедії Корюківки, співробітники УІНП не полишали зусиль з виявлення однієї з найбільших таємниць цієї унікальної - навіть за мірками гітлерівського терору на окупованих теренах СРСР - бузувірської акції й військового злочину.

Керівництво УІНП порушило питання про розшук відомостей про безпосередніх винуватців Корюківської трагедії перед начальником Управління реєстрації та архівних фондів Федеральної служби безпеки РФ, генерал-лейтенантом, доктором юридичних наук Василем Христофоровим.
Христофоров відомий як активний дослідник історії спецслужб та організатор публікації розсекречених документів, керівник Центру публікації джерел з історії ХХ століття ІРІ РАН. Також керівництво УІНП офіційно звернулося із запитом до директора ФСБ РФ, генерала армії Олександра Бортнікова. 
28 грудня 2012 року до УІНП надійшла відповідь, підписана згаданим генералом Христофоровим.
Як зазначається в офіційному листі ФСБ РФ, що спирається на дані Центрального архіву ФСБ, масові розстріли мирного населення, знищення населених пунктів Чернігівщини, інші військові злочини й безчинства на території області з жовтня 1942 до вересня 1943 року здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана, 1895 р. нар., уродженця Будапешту.

До початку 1942 року на Східному фронті на стороні Рейху воювало понад 200 тисяч угорських вояків. У січні-березні 1943 року 2-а угорська армія була вщент розгромлена Червоною Армією, втративши 80 тисяч убитими і 65 тисяч полоненими. Після цього Гітлер наказав покласти на угорські частини окупаційні та каральні функції в тилу.

Лише на Чернігівщині угорські частини взяли участь у знищенні до 60 тисяч мирних мешканців, виявляючи особливу жорстокість (як і на теренах сусідньої Білорусі). Самому угорському народу авантюра пронацистського режиму адмірала Хорті у Другій світовій війні коштувала понад 300 тисяч убитих солдатів і 600 тисяч загиблих мирних мешканців.

Але головне – УІНП вдалося отримати достовірну інформація про тих, хто безпосередньо доклав руки до варварського знищення майже 7000 мирних мешканців й повного знищення містечка Корюківка.

Ця кривава акція, свідчать документи спецслужб, була проведена каральним загоном за наказом начальника штабу 399-ї головної польової комендатури Байєра Бруно Франца, 1888 року народження, родом з німецького міста Касселя.
УІНП продовжує пошук відомостей про обставини й винуватців Корюківської трагедії, іншу дослідницьку роботу, пов’язану із наближенням 70-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Зокрема, у січні цього року УІНП звернувся до Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари з проханням через наявні можливості ініціювати перед компетентним органами Федеративної Республіки Німеччина запит на інформацію стосовно:
– можливого притягнення у свій час до відповідальності за скоєний злочин проти людяності згаданого Байєра Бруно Франца, інших встановлених винуватців трагедії;
– щодо інших наявних в архівах ФРН документальних відомостей про трагедію Корюківки.
Слід принагідно відзначити, що у березні 2005 року вклонитися пам’яті загиблих корюківчан прибули Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина Дітмар Штюдеманн з дружиною Карін – графинею фон дер Шуленбург-Штюдеманн і радником з питань культури Арно Кірххофом.

Посол, стоячи з квітами перед сотнями учасників жалобного мітингу, заявив:
"Ми, німці, добре усвідомлюємо вчинене фашистами на вашій землі. Те горе, ті руйнації, які вони принесли, зрештою "накрили" і їх самих. Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина. Минули роки. Відродилась і Німеччина, і Корюківка, стала незалежною Україна.

Народи обох країн подають одне одному руки над могилам загиблих, хоча провина наша велика. Але людська дружба може зробити багато чого, і це дає надію, що більше не повториться війна, не відродиться фашизм...".
Додатковий запит на інформацію скеровано і до директора ФСБ Російської Федерації.
Зусиллями науковців УІНП, Чернігівської облдержадміністрації, Корюківської райдержадміністрації, науковців Корюківського історичного музею, доброчинних людей побачили світ науково-документальне видання "Корюківка, 1943: злочин проти людяності" (Чернігів, 2010 р.); довідник "Мартиролог встановлених прізвищ жертв Корюківської трагедії 1943 року" (Чернігів, 2011); збірник "Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р. (Чернігів, 2012); "Спалені села України (1941–1944 рр.). Анотований покажчик" (К., 2012, у виданні йдеться про близько 670 знищених селищ, подано довідки про  544 з них); друге перероблене, доповнене і уточнене видання довіднику "Мартиролог встановлених прізвищ жертв Корюківської трагедії 1943 року" (Чернігів, 2013).

Дмитро ВєдєнєєвПрофесор, доктор історичних наук, заступник голови Українського інституту національної пам'яті 

Коментарі

Дописати коментар