20.11.12

В. Маяковський "Долг Украине"

Найбільша трагедія для творчої людини розчаруватись у тому, в що щиро віриш і що славиш. Саме таке розчарування за кілька років до своєї трагічної кончини відчував і Маяковський. Він був рупором руйнівної радянської системи, на алтар якої мистець поклав і свій талант, і своє життя.
Цей вірш є прихованим протестом проти знищення Кремлем українського відродження 20-х, це протест проти русифікації, це, фактично, є його зізнанням у тому, що для України він нічого так і не зробив...

В. Маяковський "Долг Украине":


... Мы знаем,
курит ли,
пьёт ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем,
как Ду́гласа
галстух краплен…
А что мы знаем
о лице Украины?

Знаний груз
у русского
тощ —
тем, кто рядом,
почёта мало.
Знают вот
украинский борщ,
Знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов —
Бульбы
да известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут —
зардеется розой
и выдвинет
аргУмент новый:
возьмёт и расскажет
пару курьёзов —
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.

Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час розплаты настав…»
Разве может быть
затрёпанней
да тише
слова
поистасканного
«Слышишь»?!

Я немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, —
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово «чуешь».

Трудно
людей
в одно истолочь,
собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
- 1926-

Немає коментарів:

Дописати коментар