24.08.11

Перший синьо-жовтий прапор над Черніговом

До дня прапора і
пам'яті Василя Дубового

Якщо історія утвердження національної символіки у стінах Чернігівради докладно виписана безпосереднім  учасником тих подій Сергієм Соломахою, то про перше неофіційне встановлення національного прапору в центрі міста ще не повідомлялося (лише як епізод у фільмі Павла Повода, присвяченому творчості скульптора Василя Дубового).

Під впливом подій у столиці, коли в липні 1990 р. на вимогу десятків тисяч киян синьо-жовтий прапор було встановлено перед Київрадою, двоє працівників чернігівських художніх майстерень (Василь Дубовий і Олександр Жогалко, обидва учасники НРУ і "Просвіти") вирішили поширити просування національної символіки і на крайню північ країни.

Був пошитий прапор з домашніх запасів - бабуся берегла на літні костюмчики для онуків: блакитний-для хлопчика, жовтий - для дівчинки, (як відомо у продажу тканини "націоналістичних" кольорів на той час просто не було), по трафарету набитий золотавий тризуб. Цікавий епізод-для просушки прапор було виставлено навпроти вікна, що виходило на майданчик прильоту літаків Чернігівського літовища. Пасажири це сприймали спокійно, вважаючи, що на режимному об’єкті з постійним перебуванням співробітників КДБ, так і треба. Лише коли прапор побачив один з керівників, зчинився скандал.
 
Чернігівські художні майстерні знаходяться у центральній частині міста, у будівлях колишнього пожежного товариства і сторожова вежа, що височить над прилеглою територією, була просто ідеальним  місцем для запланованої акції. Вихід на вежу, як і належить, був заґратований і замкнутий на замок. Але така дрібничка зупинити заплановане просто не могла. Найскладнішим  виявилось закріпити прапор на самій щоглі, бо для цього треба було піднятися по тонкій металевій трубі кілька метрів угору. Це під силу далеко не кожному, та ще й на такій висоті, але Василь Дубовий, маючи міцні руки і хватку (професійні навички скульптора) виконав цю операцію блискавично. Внизу, у внутрішньому дворі майстерень, схвально відгукнулися присутні художники (Тетяна Федоритенко, Людмила Койдан, Юрій Олішкевич...).

Дві години над містом майорів синьо-жовтий прапор, привертаючи увагу мешканціdв. Цей епізод вдалося відзняти краєзнавцю Віктору Величку, і це фото ймовірно знаходиться у нього в архіві.

Після гнівного дзвінка з міськради було наказано негайно зняти прапор зі щогли, але бажаючих не знайшлося. Тому цю принизливу місію довелося виконувати сину директора майстерні. Відв’язати прапор він не зміг, тому просто його зірвав. Після того прапор, зшитий і підлатаний   побував на багатьох мітингах і заходах у Чернігові, Батурині, Крутах, а завтра він їде на Хортицю у славетні Січеславські краї. Невідомо, чи збереглися б непошиті дитячі костюмчики, а життя цього прапора триває...
 

Немає коментарів:

Дописати коментар