09.02.11

Про кого складено пісню, або Загадка Дмитра Вишневецького

ПЕРШИЙ ГЕТЬМАН ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ.
ОЛІЯ. ПОРТРЕТ XVIII СТОЛІТТЯ.
ІЗ КНИГИ «ЗАПОРОЖЦІ», КИЇВ, 1993 р.
Прізвище Байда — досить відоме в Україні, і своєю популярністю зобов’язане двом постатям: легендарному козакові Байді, героїчна смерть якого оспівана в українській народній пісні, і першому гетьману України князю Дмитру Івановичу Вишневецькому на прізвисько Байда.

Для багатьох, можливо, здасться дивним, що я кажу про двох людей, адже у свідомості більшості ці дві особистості тотожні, і вважається, що в «Пісні про Байду» співається саме про князя Вишневецького. Адже це князь Вишневецький був страчений у Стамбулі! Адже це після його смерті у пам’ять про нього народ і склав цю пісню! Саме так вчать у школі, саме так стверджують багато істориків. Можливо, що саме так воно і було.

Але є багато істориків і філологів, які вважають, що це не так. На їхню думку, «Пісня про Байду» була складена задовго до страти гетьмана Вишневецького і присвячена цілком реальному козакові на ім’я Байда. Про цього козака народ у XVI сторіччі і склав пісню, яка відразу стала надзвичайно популярною в багатьох країнах, а не тільки в Україні. І лише згодом, за схожістю обставин загибелі, історики зв’язали двох цих персонажів — пісенного Байду та історичну особистість князя Вишневецького.


Чи принципово це, на честь кого написана пісня? На честь гетьмана чи простого козака?

Для фахівців із фольклору, можливо, і ні: пісня як зразок народної творчості існує незалежно від того, кому вона присвячена, її виконують до цього часу.

Для істориків це теж не має бути принциповим, оскільки як фактичний матеріал пісня мало що додає до біографії Вишневецького, обставини смерті гетьмана докладно описані кількома авторами.

То для кого це важливо? І навіщо взагалі про це говорити?

По-перше, це важливо для нас, якщо ми хочемо зрозуміти значення прізвища Байда. А по-друге, виявляється, незважаючи на все, що було сказано вище, це важливо і для істориків. Чи про Вишневецького складена пісня, чи ні? І про це історики сперечаються вже більше як 150 років.

Чому сперечаються? Для істориків було б зручніше визнати, що пісня присвячена загибелі гетьмана Вишневецького. По-перше, обставини загибелі козака Байди дуже вже нагадують описані істориками деталі смерті Вишневецького. По-друге, в деяких варіантах пісні замість Байди фігурує Вишневецький. І по-третє, тоді додається завершальний штрих до вже існуючого історичного образу Вишневецького — вдячний народ складає пісню про свого улюбленого гетьмана. А цей факт вже говорить багато про що.

Так значить, пісня про Вишневецького? Де-факто багато хто зараз так і вважає. Вважають, що як у князя Потьомкіна було козацьке прізвисько Нечеса, так і князя Вишневецького козаки називали Байда. Тому зараз так і пишуть «Байда-Вишневецький» (через дефіс), таке собі подвійне прізвище. Навіть деякі люди, що носять прізвище Байда, вважають себе або нащадками князя Вишневецького, або, вже в крайньому випадку, що прізвище вони отримали на честь славного гетьмана.

Але є невелика заковика: в жодних історичних документах немає згадки такого козацького прізвиська Вишневецького. Вперше припущення про те, що Вишневецький і є пісенний Байда, було висловлено істориком Аполлоном Скальковським (1808—1898) в його книзі «Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького» майже через 300 років(!) після смерті Вишневецького. Та й то своє твердження Скальковський ніяк, власне, не обгрунтував. У главі про козацькі прізвиська, як щось само собою зрозуміле, він писав: «З імен нам знайомих по літописах або документах ми можемо сказати, що гетьман древнього козацтва князь Вишневецький, замучений на коле(?) в Царгороді, іменувався Байда».

Чому і на підставі яких джерел він робив такі висновки, історик не говорить. І чому Скальковський вважав, що Вишневецький «замучен на колі»?

До речі, зверніть увагу, в XIX столітті слово «козацтво» російською мовою Скальковський ще писав так, як це прийнято зараз в українській мові (саме, «кОзачество», а не «кАзачество»).

Власне, вже після Скальковського інші історики почали розробляти тему «Байди-Вишневецького».

Щодо нащадків князя, тут для істориків теж усе зрозуміло: Дмитро Вишневецький офіційно не був одружений і не мав дітей (та й сам рід князів Вишневецьких офіційна наука вважає згаслим, останній представник роду князь Михайло-Сервацій Вишневецький, гетьман Литовський, помер в 1744 р.). Про незаконнонароджених дітей Дмитра Вишневецького, які могли б успадкувати прізвище Байда, теж нічого невідомо.

І найголовніше: якщо пісня — про Вишневецького, тоді відразу постає питання: «А чому в пісні він названий Байдою? І що взагалі значить слово «Байда»?

Щоб з’ясувати це, історики звертаються по допомогу до філологів, самі беруться за тлумачні словники Даля, Фасмера, Грінченка... І відразу потрапляють в логічний глухий кут: те, що вони там знаходять, геть несумісне з фігурою першого гетьмана України.

Словник Б. Грінченка: байда — «безтурботна людина», «байдикувати» — «лінуватися, пиячити і не працювати». Словник Даля — «пустун, забіяка». Словник Білецького-Носенко — «гультяй, ледар». І так далі...

Історики намагалися прикласти то одне, то інше значення до Дмитра Івановича. А малюнок не складається. Так академік, М. Грушевський, ототожнюючи Вишневецького з козаком Байдою, одночасно стверджував, що таке прізвисько (в значенні «гультяй, ледар») не міг носити князь. На думку історика, тоді розривався зв’язок між історичною постаттю Д. Вишневецького та козаком Байдою. Грушевському довелося навіть піти на підтасовування, припустивши, що БАЙДА — це типове ім’я відчайдушного козака («козака-одчайдухи»).

Змінювалися покоління істориків... Переважала то одна точка зору, то інша. Понад сто років минуло, але задовільного вирішення цієї невідповідності так і не знайшлося, логічно пов’язаної картини так і не вийшло.... Фактично, з тими ж проблемами довелося зіткнутися і нам, коли ми задалися питанням: а що означає прізвище Байда? Словники пропонували безліч різних значень слова «байда», за змістом між собою мало пов’язаних. Своєрідний «шведський стіл», підходь вибирай, що більше подобається.

Потрібно було зробити наступний крок, який підказує логіка, але який чомусь так і не було зроблено: якщо в межах ні російської, ні української етимології задовільного пояснення значення цього слова немає, можливо, воно є в інших мовах?

І справді, виявилося що в арабській мові є таке слово «байда» і означає воно «корінь, джерело, серце, сутність, основа». Відомий знавець арабської мови Н. Н. Вашкевич, автор теорії про первинність арабського значення слів і автор багатьох книжок на цю тему, до якого ми звернулися з проханням підтвердити правильність нашого арабського перекладу, уточнив: «Слово «байда» арабською мовою ще означає «суть, істина». І призначення роду Байди, на його думку, — «Шукати істину ... Істина — вона всюди».

Ось так — «пошук істини»! Не більше і не менше...

А що робити із цим «пошуком істини»? І як «серце і сутність» співвідносяться з козацьким ім’ям?

Схоже, що в ці ключові поняття вкладено глибший зміст.

В ономастиці, науці про імена і прізвища, в деяких випадках у «пошуку істини» допомагає вивчення «прізвищних» топонімів і споріднених прізвищ.

«Прізвищна» топоніміка слова Байда виявилася дуже широкою, близько сотні населених пунктів, гір, річок, озер з назвами, похідними від імені Байда і його варіантів, на теренах від Далекого Сходу до Польщі на заході, від Нової Землі на півночі до Єгипту на півдні. З назвами, що йдуть з глибокої давнини і присвоєними вже за радянських часів.

Ні про яку українську чи російську етимологію при такому розкладі і мови бути не могло.

Яка ж мова могла охопити такий широкий діапазон у просторі та часі?

Історіографія XIX і XX століть її не знала або замовчувала. Зараз ми її знаємо. Це — тюркська мова, вірніше тюркські мови.

На користь тюркської версії походження імені безумовно свідчать географічні «зв’язки» топонімів Байда і тюркських за походженням топонімів Байкальського регіону: Байкал, Баймак, Байти, Байхор і т.д. Саме в тюркських мовах є коренетворна основа «бай», краще навіть сказати — ім’ястворююча основа, оскільки безліч тюркських імен містять цей корінь. Таких імен дуже багато, ось лише деякі з них, що починаються на «бай»: Бай, Байахмет, Байбек, Байбарс, Байбол, Байболат, Байгабил, Байганат, Байгельди, Байгенже, Байгожа, Байдос, Байжарас, Байжигіт, Байзак, Байкожа, Байкуат, Баймагамбет, Баймади, Байман, Байманбек, Баймахан, Баймбет, Баймурат, Баймурза, Байназар, Байнур, Байсал, Байсеїт, Байтак, Байтас, Байтемир, Байтуре, Байтурсин.

Взагалі, при ближчому розгляді виявилось, що корінь «бай» несе в собі настільки потужний заряд, що якщо у прізвищі з незрозумілою кореневою основою є словосполучення «бай», можна сміливо відкладати в сторону і російські, і українські етимологічні словники, всіх Далей і Фасмерів: майже напевно це прізвище слід розглядати «під тюркським кутом зору».

Так от, коли ми подивилися під цим «тюркським кутом», весь «малюнок» чарівним чином склався.

Виявилося, що існує тюркське ім’я Байда, і воно досі збереглося в Кабардино-Балкарії. Там є прізвище Байдаєв, балкарський рід Байдаєви (Байдалари — Baydalari) живе біля підніжжя Ельбруса в селищі, яке так і називається Байдаївка (Байдаєвих). В «Книзі пам’яті репресованих і реабілітованих Кабардино-Балкарії» виявився ось такий запис: «Байдаєв Байда Роджабович, 1938 р.н., балкарець, Верхній Баксан». Тут Байда — це ім’я, прізвище — Байдаєв. І прізвище це походить від засновника роду Байдаєвих на ім’я Байда.

Ось так виявилося все просто, зовсім класичний спосіб утворення прізвища від імені. У Кабардино-Балкарії і Бурятії від імені Байда утворені прізвища Байдаєв, в Грузії — Байдашвілі, Байдаурі, в Україні та Росії — Байда, Байденко, Байдов, Байдин; від зменшувальних форм імені Байда утворені прізвища Байдак, Байдаков, Байдєєв, Байдан, Байданов, Байдах, Байдачний, Байдачников, Байдашкін, Байдель, Байден, Байденов, Байдець, Байдецький, Байдік, Байдіков, Байдик, Байдиков, Байдіч, Байдич, Байдуганов, Байдул, Байдулов, Байдун, Байдунов, Байдур, Байдуров, Байдурін, Байдюк, Байдюков ...

Що ж значить тюркське ім’я Байда? І тут все виявляється на диво просто. Структура імені Байда, як і більшості тюркських імен (і не тільки тюркських) складається із змістотворної основи та афікса, що не змінює змісту цієї основи: Байда = бай + да, де «бай» вже відомий нам тюркський корінь, «-да» — давньотюркський та міжтюркский афікс для створення власних імен. Тобто ім’я має те ж значення, що і його коренева основа «бай». А «бай» — дуже багатозначне слово, і всі його значення має і ім’я Байда:
1. «багатий, могутній»;
2. «знатна чи поважна людина»;
3. «господар, пан, володар»;
4. «вільна людина»;
5. «сильний, міцний, великий»;
6. «щасливий»;
7. «священий, божий»;
8. «достаток, багатство»;
9. в минулому слово «бай» було титулом багатих, пануючих людей (князь, феодал), означало татарський або турецький вищій військовий ранг (бей).

Зареєстровані численні згадки імен, похідних від імені Байда в багатьох історичних джерелах:
·Байда, селянин, 1545 р., Новгород;
Байдук/Байдюк, посланець князя Володимира Мономаха до половців («І Байдук, прийшовши, їм наказане від князя оголосив...» Іпатіївський літопис, 1095);
Байду — ільхан (султан) Ірану 1295 р. з династії Хулагуїдів, праправнук Чингісхана.
Байдар — мамлюк, хан Орди, син Чагатая, онук Чингісхана.
Байдах-курбаши, Киргизія, 20-ті роки XX століття. Зі своїми басмачами додав багато клопоту більшовикам при встановленні радянської влади у Киргизії.

Чому ж, якщо все ТАК просто, історики 150 років блукали в штучному (власноруч створеному) лабіринті, вибираючи між «гультіпакою», «ледарем» і «неробою»? І чому філологи за більш ніж півтора століття так і не змогли прийти до висновку про тюркське походження імені Байда?

Все пояснюється впливом стереотипів.

Знаєте, як за допомогою шести сірників побудувати чотири рівнобічні трикутники? Якщо я скажу вам, що це просте завдання, ви мені, можливо, і повірите. Але якщо подумаєте на ним хоча б 10 хвилин, прийдете до висновку, що рішення воно не має.

Справді, на площині таке завдання рішення не має. А ми звикли, що такі завдання звичайно вирішуються на площині. Ось це і є стереотип. Тільки вийшовши «з площини у простір», можна вирішити це завдання, і воно насправді виявиться дуже простим.

Філологи (й історики) весь цей час перебували під упливом штампу «Байда — прізвище українське, тому і пояснення його значення треба шукати в українській етимології (в крайньому випадку в російській)». А в межах цього стереотипу завдання рішення не має.

Потрібно було піднятися над «площиною» української і російської етимології, щоб прийти до простого рішення. А цьому, крім стереотипів і забобонів, заважала закритість і навіть забороненість у минулому «тюркської теми». Чим іще можна пояснити, що зв’язавши в значеннях (хай і неправильно) імена Байда та Байдак, вчені зовсім залишили поза увагою величезний масив тюркських імен з коренем «бай»?

Українська і російська філологія довгий час існували самі по собі, окремо від тюркської філології. І тільки останнім часом намітилося деяке їхнє зближення і навіть співпраця. Мовне запозичення між тюрками, фінно-уграми та слов’янами, як вважають вчені, відбувалося протягом тисячоліть, тому що ці сусідні етноси тісно спілкувалися між собою, впливаючи один на одного. Щоб переконатися в цьому, достатньо вказати на те, що найважливіше за змістом російське слово «отец» перейнято древніми слов’янами у тюрків, які називають батька «ата». Подібних прикладів — безліч.

Відомий дослідник тюркських мов Н.А. Баскаков стверджував: «Взаємодія слов’янських та тюркських мов протягом усієї історії цих народів була настільки тривалою та інтенсивною, що залишила глибокі сліди у всіх областях лексики цих мов, в їхній фразеології і частково у фонетиці та граматиці». У ряді своїх праць, серед них у фундаментальній праці «Російські прізвища тюркського походження» (М. Наука, 1962 р.), Н.А. Баскаков переконливо довів етнічні та родинні стосунки росіян і тюрків.

Спираючись на «Словник давньоруських особових імен» Н.І. Тупікова (Санкт-Петербург. 1903 р.) і архівні документи — родоводи дворянських прізвищ, занесених до «Загального гербовника дворянських родів Російської імперії», автор досліджував походження 300-т російських дворянських прізвищ. Він установив, що засновниками цих прізвищ були золотоординські тюрки, основу яких складали кіпчаки (половці), а також казанські, кримські, астраханські татари, ногайці та інші тюрки.

Серед цих прізвищ — князі Урусови і Юсупови (із ногайських князів), Шаховські, Куракіни, Дашкови, Годунови, Мещерські, Шереметєви, Ізмайлови, Апраксини, Бахметеви, Наришкіни, Ромодановські, Горчакови; дворяни Аксакови, Мусіни-Пушкіни, Огаркови, Тургенєви, Огарьови, Єрмолови, Бердяєви, Карамзіни, Баташеви, Тютчеви, Тухачевські, Танєєви, Тимірязєви, Чаадаєви, Бачурини, Баскакови, Пирогови, тощо.

І прізвище Байда тут не є винятком. Згадування в Новгороді XVI століття одночасно імені Байда та прізвища Бай («Бай Іван, селянин, 1539, Новгород», від тюркського імені Бай) свідчить про глибину проникнення тюркських імен на російську територію і фіксує факт існування тюркського імені Байда в російській мовному середовищі.

Чи означає це, що родоначальник, засновник прізвища був тюрком за походженням? Звісно, ні. Н.А. Баскаков з цього приводу відзначав, що серед російських прізвищ багато «є тюркськими, виходячи з тюркського походження їхніх носіїв, а значна їхня кількість походить також від тюркських прізвиськ, даних тій чи іншій особі, не пов’язаній своїм походженням з тюрками».

Вивчення споріднених прізвищ показало, що більшість із них утворені від імен, похідних від імені Байда по тюркського типу родоіменовання з використанням древньотюркських етнонімотворних формантів: -ар (-ир,-ер) зі значенням «людина», «народ», «плем’я», -ас (-йас,-аз,-уз), -лар/-лер — патроніми, що позначають певні групи родичів, -ак (-ек, -ук, -ик, -к), що утворюють іменники, -ман (-мен), пов’язаний, по одній думці, зі словом «людина» або з лексемою нетюркського походження, або є тюркським словотворчим афіксом, -чи (-чі, -ши, -ші), -лик (-лик), -ли (-чи, -ди, -ти) — афікс володіння в тюркських мовах, означає назву роду, родового об’єднання.

Це імена: Байдак, Байдар, Байдал, Байдала/Байдалар, Байдалі, Байдали, Байдас, Байдаши, Байдек, Байдеман/Байдаман, Байдер, Байдик, Байдук, Байдаз/Байдас, Байдауз/Байдаус, Байдуз/Байдус. Змістотворною основою всіх цих імен є ім’я Байда.

Від цих імен утворені прізвища: Байдак, Байдакєєв, Байдаков, Байдаковський, Байдараков, Байдаралін, Байдарашвілі, Байдарбаєв, Байдарбесов, Байдарбеков, Байдаріко, Байдаркін, Байдаров, Байдаровцев, Байдарханов, Байдал, Байдалчі (Байдалжі), Байдалаков, Байдаленко, Байдалка, Байдалов, Байдаловський, Байдалоха, Байдалюк, Байдала, Байдола, Байдалі, Байдалієв, Байдалін, Байдалінов, Байдаліченко, Байдали, Байдаз, Байдас, Байдасаров, Байдасов, Байдаш, Байдашев, Байдашин, Байдашкін.

Отже, Байда — ім’я тюркське, означає «багатий, могутній, знатний, шановний, сильний, міцний, великий, вільний, щасливий, священний, господар, пан, князь».

Чи дозволяють ці тлумачення імені Байда однозначно відповісти на запитання, поставлене в заголовку статті: «На честь кого складена пісня?»?

На жаль, ні, оскільки частина значень імені може бути прикладена до простого козака: «сильний, міцний, великий, вільний», а частина — до гетьмана: «багатий, могутній, знатний, шановний, господар, пан, князь». Але тюркська точка зору знімає «філологічний аспект» питання, яке було до цього часу «каменем спотикання» для істориків. Тепер відповідь на запитання: «Якщо пісня про Вишневецького, то чому він названий Байдою?» — для істориків має бути ясною. Тим більше, що останній пункт значення імені, взагалі дослівно відтворює князівський титул гетьмана.

Тоді проблема переводиться в чисто історичну площину: «А чи є історичні докази того, що пісня написана про Вишневецького?». І тут слово — за істориками.

А історики поки не привели переконливих доказів того, що пісня — про Вишневецького. Аргументи істориків наступні.

1. Подібність обставин загибелі.

Страта на гаку була досить поширеним явищем в Османській імперії того часу. Так турки страчували не тільки гетьманів, а й багатьох своїх ворогів. Ось малюнок зі старої книги. Підпис внизу: «Страта козаків і поляків в Османській імперії».

Страта ця була болісною, оскільки людина помирала не одразу. А якщо козак Байда дійсно був «сильний, міцний, великий», то цілком можливо, що помер він не відразу, а провисів на гаку «не одну нічку, не одну годиночку».

2. Один із варіантів пісні «Про козака Байду» був записаний Матвієм Пійонтеком в кінці 60-х років XVI століття, через кілька років після смерті Вишневецького.

Зовсім необов’язково, якщо «після ТОГО», то значить «внаслідок ТОГО». На мій погляд, щоб якась подія знайшла своє відображення в народній пісні, в XVI столітті мусило минути значно більше часу. В епоху відсутності інтернету і ротації пісенних кліпів по телебаченню від моменту появи пісні до її широкого розповсюдження мало пройти кілька десятків років. Але ж, щоб пісня з’явилася, спочатку факт загибелі Вишневецького мав стати відомим, осмислитися народом і лише потім перетворитися на народну пісню.

Іван Франко, аналізуючи українські народні пісні «турецького циклу» XV—XVI століть, робив висновок, що «Пісня про Байду» була складена у першій половині XVI століття (ще до загибелі Вишневецького).

Крім того, якщо пісня була написана на честь Вишневецького, то чому в ній він названий Байдою, а не прямо Дмитром або Вишневецьким? (Варіанти пісні зі згадуванням Вишневецького були записані пізніше, вже в XVII столітті). Можливо, козацьке прізвисько Вишневецького і було Байда? Тоді де історичні свідчення цього?

Принагідно слід зазначити, що існували варіанти пісні про Байду, не пов’язані з Царградом: «У Києві на риночку», «Ой, у Слуцьку на риночку».

Історик Михайло Грушевський, говорячи про традицію пов’язувати Вишневецького з козаком Байдою, називав цей зв’язок «надзвичайно слабким і далеким». Побічно визнаючи недолік строгих історичних доказів, Грушевський традицію ототожнення Вишневецького з Байдою називав «історичною та легендарною» (дослівно: «Пісню про Байду мав я нагоду недавно розібрати в зв’язку з історичною й легендарною традицією про Вишневецького, і там я вказав, які незвичайно слабкі і далекі зв’язки в’яжуть пісенного Байду з історичним Вишневецьким»).

Все сказане мною вище зовсім не заперечує того, що пісня складена саме про князя Вишневецького. Чи міг Вишневецький носити прізвисько Байда? Звичайно, міг. «Багатий, могутній, знатний, шановний, господар, пан, князь» — все це у Вишневецького було.

Але припущення це може стати фактом тільки після того, як з’являться переконливі історичні докази. Доки ж таких доказів немає, ми повинні вважати, що пісня ця — про простого козака на ім’я Байда, обставини загибелі якого дивно схожі з описаними істориками останніми днями життя першого гетьмана України князя Дмитра Івановича Вишневецького.
 

2 коментарі:

  1. Цікаво. Все більше переконуюсь, в вагомості тюркського впливу. І завжди не розумів чому він, часом вживаеться в коментах в якомусь негативному та глуздливому тоні.

    ВідповістиВидалити
  2. причина у незнанні... люди схильні боятися або глузувати з того, чого вони не знають, або не розуміють

    ВідповістиВидалити