Листівка з видами чернігівського Валу початку ХХ ст.

Знайшов цікаву поштівку на одному з аукціонів.
Листівка з видами чернігівського Валу початку ХХ ст. була отримана адресатом 7 березня 1912 г. в 11 годин ранку. Про шо свідчить відповідний особистий запис адресата.
Зворотній бік листівки має наступний текст:
"Дорогой Аркадий!
Поздравляю тебя с днем Ангела и желаю тебе счастья и здоровъя.
Приезжай опять будем гулять с тобой по вечерам на Валу.
Колосков Мих."
Звістка адресована Аркадію Михайловичу Колоскову.
Придворная Каппела
Мойка №20
Петербург

Цікаво, що за цією адресою в сучасному Санкт-Петербурзі до цього часу знаходиться Державна академічна капела, яка до 1918 року мала офіційну назву "Імператорська придворна співоча капела".

Судячи з тексту, поштівка могла бути відправлена з Чернігова до С.-Петербургу від батька - Михайла Колоскова, до сина - Аркадія Колоскова.

На жаль я нічого не знайшов про родину Колоскових. Тому можу лише припустити, що син Аркадій міг навчатися у хоровій капелі при царському дворі в Санкт-Петербурзі.

Цей освітньо-мистецький заклад був створений у 1479 році. Він комплектувалася з найкращих співаків, зокрема з маленьких хлопчиків із добрими голосами, яких набирали в різних регіонах Російської імперії, перш за все в Україні. Протягом 18 ст. набір музично обдарованих хлопчиків з України для капели відбувався систематично. Для того, щоб українські діти приїжджали до Росії з музичною підготовкою, за розпорядженням російської влади (1730) в Глухові було відкрито «Школу співу та інструментальної музики». Згідно з царським указом (1738), щорічно із цієї школи до капели відправляли десятеро дітей. У 1770-х рр. центром підготовки в Україні півчих для капели став клас вокальної та інструментальної музики Харківського казенного училища. Цією справою займалися композитори Максим Концевич, Артем Ведель. Для капели набирали півчих і в Києві та Новгороді-Сіверському (А. Рачинський).

Капела складалася з дуже добрих співаків, більшість з яких у 18 ст. були українцями. У той час регентами й керівниками капели також часто були українці, найвидатніші з них — М. Полторацький, Д. Бортнянський. Співці придворної капели, що прибули з України, брали участь у виставах придворного театру разом з італійськими співаками (М. Полторацький, М. Березовський, Д. Бортнянський). Деякі вихідці з України, котрі співали у капелі, мали композиторський талант і стали видатними композиторами. Серед них — Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Степан Давидов та ін.

З 1884 року навчання в школі Капели стало відбуватися за програмами консерваторії з видачею випускникам посвідчення вільного художника, що підтверджвало вищу музичну освіту.

До кінця XIX століття Імператорська придворна співоча капела склалася як творчо-виконавський і навчально-освітній музичний центр, де процес навчання і виховання молодих музикантів поєднувався з концертно-виконавською діяльністю. Після 1917 року структура Капели піддалася руйнуванню: були анульовані регентські класи і шляхетський корпус, де хлопчиків, які втратили голос, навчали театральній майстерності. Згодом зі структури Капели був виведений симфонічний оркестр, який став основою першої радянської філармонії, а потім і школа (Хорове училище).