В одному з попередніх номерів «Відомості» розмірковували на тему недолугості та нудності сучасної реклами. І от, нарешті, нам здається, ми знайшли причину її однотипності та примітивності. І де б ви думали? В історії! 100 років тому в замаскованій під назвою «Объявленія» рекламі вже використовувалися ті ж самі прийоми, приманки й навіть схожі слогани! Однак те, що неминуче привертало увагу тодішніх покупців і виглядало цікаво, незвичайно й привабливо на початку ХХ століття, за останню сотню років, погодьтеся, застаріло невиправно.
Реклама ховалася в «Объявленіях»
Де шукати рекламу 100-річної давнини? Як взагалі праотці сьогоднішніх промоутерів просували свої товари? Звичайно ж, за допомогою преси! Газети на початку минулого століття, до вашого відома, зачитували, у прямому сенсі, до дірок, вірили їм беззастережно і вважали найдостовірнішим джерелом інформації. А отже, де, як не в пресі, подати свою пропозицію в найкращому вигляді? Спеціально для цих цілей у кожному суспільно-політичному виданні міста, котре себе поважало, була окрема рубрика — «Объявленія».
Саме з «объявленій», як мені здалося, можна скласти цілком достовірне уявлення про наших пра-пра: що вони любили, чим цікавилися, чого потребували. Адже, за відомим усім законом, попит породжує пропозицію. І от, перелопативши цілі гори старезних підшивок і передивившись стоси мікроплівок з їх фотокопіями, одразу ж захотілося застерегти сьогоднішніх рекламників. Уявляєте, що про нас думатимуть наші нащадки, коли побачать, що і як рекламуємо ми?
Заради справедливості, і про предків враження склалося не найкраще.
Праотці сучасних рекламниківРеклама ховалася в «Объявленіях»
Де шукати рекламу 100-річної давнини? Як взагалі праотці сьогоднішніх промоутерів просували свої товари? Звичайно ж, за допомогою преси! Газети на початку минулого століття, до вашого відома, зачитували, у прямому сенсі, до дірок, вірили їм беззастережно і вважали найдостовірнішим джерелом інформації. А отже, де, як не в пресі, подати свою пропозицію в найкращому вигляді? Спеціально для цих цілей у кожному суспільно-політичному виданні міста, котре себе поважало, була окрема рубрика — «Объявленія».
Саме з «объявленій», як мені здалося, можна скласти цілком достовірне уявлення про наших пра-пра: що вони любили, чим цікавилися, чого потребували. Адже, за відомим усім законом, попит породжує пропозицію. І от, перелопативши цілі гори старезних підшивок і передивившись стоси мікроплівок з їх фотокопіями, одразу ж захотілося застерегти сьогоднішніх рекламників. Уявляєте, що про нас думатимуть наші нащадки, коли побачать, що і як рекламуємо ми?
Заради справедливості, і про предків враження склалося не найкраще.
По-перше, ніяких таких PR-компаній сто років тому, звичайно, не було. Вигадували самі — хто на що гаразд. Але їхні далекі прототипи вже потроху з’являлися. Наприклад, «Черниговские губернские ведомости» робили «значительные уступки агентствам объявлений», які приносили в редакцію замовлень на 50 рублів.
А «Черниговская газета» пропонувала своїм рекламодавцям додаткову послугу — розміщення оголошень на тодішніх «білбордах» у найкозирніших місцях (тобто розклеювання їх на головних залізничних станціях). І всього за 1 рубль.
Загалом, реклама була не така вже й дорога. Плату брали за рядок тексту. Звичайно ж, як і сьогодні, значення мало й місце розміщення оголошення: на першій сторінці чи на останній. Наприклад, у тих же «Ведомостях» рівно сто років тому, у 1911-му, рядок тексту обходився рекламодавцям у 15 копійок. Тоді як підписка на цілий рік коштувала 5 рублів. А в найпопулярнішій на той час газеті «Слово» у 1916 році рядок на першій сторінці коштував 30 копійок, а на останній — 20. Усі газети робили знижки постійним клієнтам, а також тим, хто через газету пропонував власну працю.
Популярні чудо-ліки від «цікавих» хвороб
Судячи з реклами, найактуальнішою проблемою для чернігівців сто років тому було здоров’я, причому статеве. Принаймні тексти, що просувають найрізноманітніші мазі й пігулки, сиропи й відвари для цих цілей, привертають найбільше уваги читачів тодішніх газет. По-перше, реклама велика. По-друге, її творці використали всі популярні й тепер візуальні засоби: вигадливі рамочки, жирний шрифт, малюнки тих, кому вже допомогло, «портрети» страшних монстрів, які спричиняють хвороби... Враховуючи, що газети тоді були зовсім (або майже зовсім) без ілюстрацій, та й зі шрифтом їх видавці не дуже заморочувалися, така реклама стовідсотково привертала увагу!
Серед «наживок» для покупців використовували все те, що й сьогодні: перевірена часом якість («основан в 1860 г.»), коментарі чудом зцілених та відомих спеціалістів («из многочисленных отзывов профессоров, врачей и больных за недостатком места публикуем только мнение врача Статского советника В. Хуля, практикующего более 50 лет») та шара («популярная брошюра — бесплатно»).
Наприклад, від сифілісу на всіх стадіях «препарат д-ра де Веза» пропонували чесні очі з портрета самого лікаря. Швидке зцілення від гонореї та триперу обіцяли загадкові «Рапід» чи «Кубеноль». Веселий дідуган, підморгуючи, пропонував панацею від статевої неврастенії, тобто чоловічого безсилля — «Спермин-Пёль». Причому продавці таких засобів чесно попереджали: одного флакона буде недостатньо. Щоб вже напевно, краще брати три, а то й п’ять.
До цих чудо-препаратів, мабуть, можна віднести і прекрасне борно-тимолове «благовонное туалетное мыло высшего достоинства провизора Г.Ф. Юргенс», що мало рятувати від поту, засмаги, веснянок, вугрів, прищів і жовтих плям. І що важливо: «Продается везде: 1 кусок — 50 копеек, 1/2 куска — 30 копеек!» Ця реклама оформлена вже справжнім графічним блоком, які й у сучасних газетах часто зустрічаються.
«Места пустопорожние», «ЧЕ-СУ-ЧА» й фаетони та манто від Соколова
Яких тільки товарів не пропонували чернігівські магазини сто років тому! Тут тобі й годинники срібні та золоті, й протипожежне обладнання («насосы ручные, багры, тараны»), комп’ютери (друкарські машинки тобто) і насіння («только высшего достоинства, верных сортов и прекрасной схожестью»), і шляпи з корсетами від мадам Софії Пікусь, і молочно-борошняні суміші з самої Англії («рекомендуется нервным, слабым и детям») — словом, «самый богатый выбор по самым умеренным ценам». А був, до речі, у місті й магазин такого собі А. Соколова, який заманював покупців великою партією каракулевих манто «по самым выгодным ценам».
Після ліків, найбільш помітною була реклама «лучшего друга желудка». Це, виявляється, вино. Воно, щоб ви знали, «укрепляющее и способствующее пищеварению и восстанавливающее силы», а до того ж ще й «превосходно на вкус».
Пропонували й таке, що навіть і не снилося сучасному найвибагливішому покупцю. Приміром, по вулиці П’ятницькій у домі Клєшова такий собі Дворкин здавав щодобово карети, брички та фаетони — «огульно». А управитель «экономией» графа Милорадовича з Любеча продавав «места пустопорожние». А ще в магазині Товариства Споживачів час від часу з’являлася «ЧЕ-СУ-ЧА (мужская и женская)» — це тканина особливого сорту.
«Образованная и опытная француженка…»
Не менш широким був і ринок послуг. Свою допомогу пропонували акушерки, зубні лікарі, фотографи («аккуратно и дешево»), «образованная и опытная француженка» (з уроками для молоді, а не тим, що ви подумали) і навіть підприємливий Михайло Пукашевський, який всього за 75 коп. готовий був вислати всім бажаючим новий закон про розлучення з усіма доповненнями (а як ви хотіли? Інтернету тоді не було!).
Не вчора з’явилися й неодмінні для сучасного світу послуги, наприклад, страхування життя чи кредити: «деньги, тысяча и больше, под одну закладную». Активно «піарили» в 1917-му і так званий державний «Заём свободы» на 49 років — під 5% річних, що мали б виплачувати двічі на рік. Оголошення із закликами допомогти молодій державі й Тимчасовому уряду майоріли ледь не в кожному виданні. Написані вони обов’язково складною канцелярською мовою — щоб менше кому була зрозуміла суть. Пропонували навіть безкоштовні промо-лекції професора Косинського. Але в чергу за облігаціями чернігівці, як і решта мешканців імперії, особливо не шикувалися.
Словом, знайдіть десять відмінностей! Самі бачите, хитрощі й приманки для заманювання покупців та клієнтів за сотню років так і не змінилися. А тому зовсім не дивно, що сьогодні вони вже не те що нецікаві, а навіть остогидлі.
Ольга ЧИЖОВА
Газета "Чернігівські відомості", 23 листопада 2011 року
Коментарі
Дописати коментар