Чернігівські археологи починають дослідження однієї з найбагатших у свій час обителей Сіверського краю - Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського монастиря.
Як повідомив кореспондентові УКРІНФОРМу завідувач кафедри історії та археології Інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М.Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка Володимир Коваленко, перша група волонтерів працювала в Рихлах торік. Тоді студенти попиляли дерева на рештках будівель, повирубували довкіл них кущі, аби припинити руйнацію корінням. Цього літа вони вже почнуть розкопки, які дозволять визначити розміщення монастирських споруд, їх технічний стан, призначення тощо. Першим досліджуватиметься один з п'яти храмів монастиря - Свято-Миколаївський собор.
"Наша кінцева мета амбітна: ми хочемо добитися відновлення цього монастиря, як це робиться з Батуринським Крупицьким. За кілька років ми плануємо дослідити його споруди, а потім розробити проект відновлення з урахуванням історичної цінності та релігійного значення цього об'єкту", - сказав В.Коваленко.
Відбудований монастир, переконаний археолог, стане принадою не лише для паломників, а й для туристів. Адже розташований він в унікальній за красою місцині, яку ще називають "чернігівською Швейцарією". Перепади висот тут становлять 40-50 м, є вікові дуби, озера, кілька осередків зеленого туризму, ще й Десна неподалік. Тобто, туристичні перспективи - чудові, і це, сподівається В.Коваленко, допоможе знайти меценатів, які погодяться профінансувати даний проект.
Поки що археологи працюють на волонтерських засадах. Допомогу їм у доставці спорядження та організації харчування надають лише Ніжинська єпархія УПЦ та Мезинський національний природний парк, на території якого знаходиться обитель. В.Коваленко сподівається, що фінансово підтримає ентузіастів і Міністерство освіти і науки України. У нього чернігівські археологи проситимуть трирічний грант.
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський чоловічий монастир знаходиться в Коропському районі. Розташований він на найвищій точці Чернігівщини - висоті 212 метрів над рівнем моря. Заснований був на початку XVII століття, а твердо "став на ноги" у 1666 році. Йому було передано багато сіл, сінокосів, переправ через Десну, млинів. Під кінець свого існування обитель мала 950 га орних земель, 800 га сінокосів, 25 сіл і 18 км річки Десни. А ще - 5 кам'яних храмів, два комплекси печер і 100 будівель, споруджених на 37 гектарах (таку площу нині займає Києво-Печерська Лавра).
Пустинно-Рихлівський монастир заслужено вважався духовним і освітнім центром землі Сіверської. Тут працювали іконописні майстерні, школа, в якій, окрім Закону Божого і церковного співу, дітям викладали шість іноземних мов. При монастирі працювали стоматологічний кабінет і лікарня, де ченці робили навіть операції.
Пустинно-Рихлівський монастир вважався одним із найбагатших і найосвіченіших монастирів Сіверо-Чернігівського краю. На травневе свято Миколая сюди приходило до 10 тисяч паломників. Монастирські дзвони було чути за кілька десятків верст навкруги.
Закрили монастир у 1920 році. Після того він був розграбований і розібраний до цеглини.
Сьогодні православна церква поступово відроджує славну обитель. На її території вже збудовано і освячено один храм.
Наталія Потапчук, http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=1025187
Як повідомив кореспондентові УКРІНФОРМу завідувач кафедри історії та археології Інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М.Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка Володимир Коваленко, перша група волонтерів працювала в Рихлах торік. Тоді студенти попиляли дерева на рештках будівель, повирубували довкіл них кущі, аби припинити руйнацію корінням. Цього літа вони вже почнуть розкопки, які дозволять визначити розміщення монастирських споруд, їх технічний стан, призначення тощо. Першим досліджуватиметься один з п'яти храмів монастиря - Свято-Миколаївський собор.
"Наша кінцева мета амбітна: ми хочемо добитися відновлення цього монастиря, як це робиться з Батуринським Крупицьким. За кілька років ми плануємо дослідити його споруди, а потім розробити проект відновлення з урахуванням історичної цінності та релігійного значення цього об'єкту", - сказав В.Коваленко.
Відбудований монастир, переконаний археолог, стане принадою не лише для паломників, а й для туристів. Адже розташований він в унікальній за красою місцині, яку ще називають "чернігівською Швейцарією". Перепади висот тут становлять 40-50 м, є вікові дуби, озера, кілька осередків зеленого туризму, ще й Десна неподалік. Тобто, туристичні перспективи - чудові, і це, сподівається В.Коваленко, допоможе знайти меценатів, які погодяться профінансувати даний проект.
Поки що археологи працюють на волонтерських засадах. Допомогу їм у доставці спорядження та організації харчування надають лише Ніжинська єпархія УПЦ та Мезинський національний природний парк, на території якого знаходиться обитель. В.Коваленко сподівається, що фінансово підтримає ентузіастів і Міністерство освіти і науки України. У нього чернігівські археологи проситимуть трирічний грант.
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський чоловічий монастир знаходиться в Коропському районі. Розташований він на найвищій точці Чернігівщини - висоті 212 метрів над рівнем моря. Заснований був на початку XVII століття, а твердо "став на ноги" у 1666 році. Йому було передано багато сіл, сінокосів, переправ через Десну, млинів. Під кінець свого існування обитель мала 950 га орних земель, 800 га сінокосів, 25 сіл і 18 км річки Десни. А ще - 5 кам'яних храмів, два комплекси печер і 100 будівель, споруджених на 37 гектарах (таку площу нині займає Києво-Печерська Лавра).
Пустинно-Рихлівський монастир заслужено вважався духовним і освітнім центром землі Сіверської. Тут працювали іконописні майстерні, школа, в якій, окрім Закону Божого і церковного співу, дітям викладали шість іноземних мов. При монастирі працювали стоматологічний кабінет і лікарня, де ченці робили навіть операції.
Пустинно-Рихлівський монастир вважався одним із найбагатших і найосвіченіших монастирів Сіверо-Чернігівського краю. На травневе свято Миколая сюди приходило до 10 тисяч паломників. Монастирські дзвони було чути за кілька десятків верст навкруги.
Закрили монастир у 1920 році. Після того він був розграбований і розібраний до цеглини.
Сьогодні православна церква поступово відроджує славну обитель. На її території вже збудовано і освячено один храм.
Наталія Потапчук, http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=1025187
Коментарі
Дописати коментар