18.02.15

Кілька корисних цитат від пруського генерала, найвідомішого військового теоретика Карла Филіпа Готтліба фон Клаузевіца

- Война есть продолжение политики другими средствами.

- Бой — это единственный эффективный способ ведения войны; его цель — уничтожение вражеских сил как средство прекращения конфликта.

- Добросердечные люди могут, конечно, полагать, что существует некий оригинальный способ обезоруживать и побеждать противника без пролития большого количества крови, они вольны также думать, что именно в этом и заключаются подлинные достижения искусства воевать. Звучит это привлекательно, но на деле является обманом, который необходимо открыть. Война есть крайне опасное дело, в котором наихудшие ошибки происходят от доброты.

- Оборонительная форма войны сама по себе сильнее, чем наступательная. Но оборона — это негативное занятие, поскольку она заставляет сопротивляться намерениям врага вместо того, чтобы развивать свои собственные.

- Исход сражения в целом состоит из суммы результатов всех частных боев.

- Даже самому талантливому полководцу крайне трудно одержать победу над вдвое сильнейшим противником.

- Победа заключается не просто в захвате поля сражения, а в физическом и моральном сокрушении вооруженных сил противника.

- Война — область случайности: только в ней этой незнакомке отводится такой широкий простор, потому что нигде человеческая деятельность не соприкасается так с ней всеми своими сторонами, как на войне; она увеличивает неопределенность обстановки и нарушает ход событий.

- Пока противник не сокрушен, я должен опасаться, что он сокрушит меня: следовательно, я не властен в своих действиях, потому что противник мне диктует законы точно так же, как я диктую ему их.

- На войне все очень просто. Но самое простое оказывается наиболее сложным.

- Война ведется до победы и точка.

- Военные должны подчиняться политикам.

17.02.15

Алея героїв у Чернігові: як «заговорюють» проблему



Історики одностайні: більшість монументів на Алеї героїв у Чернігові – нонсенс для країни, свободу і незалежність якої ці діячі свого часу знищували, і яка сьогодні веде відчайдушну боротьбу за право на існування.
При цьому чернігівська громадськість проявляє себе зрілою і відповідальною, оскільки пропонується не просто знищити монументальний ряд Алеї героїв, але цивілізовано його демонтувати і перенести в інше місце – у музей.
Однак радянська спадщина ще надто міцно сидить в деяких головах, що не хочуть міняти усталених звичок та традицій. І хоч їх меншість, але вони прагнуть створити ілюзію великої масовки, криком та «обуренням» зробити враження, що вони і є громадою…
Відтак питання з монументами намагаються «заговорити» – різними надуманими аргументами зупинити демонтаж, затягнути час і сподіватися, що поступово все зійде нанівець, а ідоли залишаться.  
Просте питання: чи опиратися російській агресії на сході України? Може, замість захисту свободи і незалежності, сядемо собі з чашечкою кави, почнемо думки людей опитувати – а раптом хтось не згоден захищати Батьківщину? А коли набереться таких думок чимало, почнемо сушити голову: як би його зробити, щоб і сяк-так захищатися, і при цьому, боронь Боже, не образити тих, хто ніякої свободи і незалежності не бажає? Ризикуємо при цьому програти на самому початку і втратити все? Ну то й що, зате як демократично!
Відповідь очевидна: спочатку захищаємо свою землю – це не дискутується, а якщо щось і обговорюємо, то хіба що деталі захисту.

03.02.15

Легенди і факти про «Хустину св. Вероніки»


Існуючі нерукотворні образи Ісуса Христа — Туринська плащаниця та «Хустина св. Вероніки» привертають до себе увагу як простих вірян, так і вчених. Якщо Туринська плащаниця відома на увесь світ, то про «Хустину св. Вероніки» знають менше.

Нагадаємо, «Хустина св. Вероніки», яка вже сто років не залишала Ватикан, з 30 січня до 15 лютого перебуватиме в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові.

Ось, що про неї відомо:

Наукові дослідження сьогодні однозначно підтверджують, що Плат (хустина), походить з Єрусалима. В результаті чудесного Воскресіння Христа з гробу на хустині залишився відбиток Обличчя Ісуса. Ймовірно, і Туринська Плащаниця, і Плат з Манопелло, який отримав назву «Хустина св. Вероніки», до V століття зберігалися в місті Едесса, яке прийняло християнство в першому столітті н.е. (сьогодні це Урфа в південно-східній Туреччині).

Стародавня легенда (VI століття) розповідає про відбиток Обличчя Христа, доставлений у Константинополь у 574 році з маленького містечка Камуліана, розташованого неподалік Едесси. У тбіліських рукописах VI століття є інформація про те, що Богородиця після воскресіння свого Сина зберігала полотно з відбитком Його Обличчя, що з’явився на тканині, коли Ісус лежав у гробі. Автор тексту пояснює, що Бог дав Пресвятій Богородиці це полотно, аби могла молитися, споглядаючи Божественний Лик свого Сина.

Інша легенда, що пояснює появу чудесного відбитка Обличчя Ісуса, пов’язана з царем Едесси Абгаром. Він хворів на проказу, і, почувши про чудотворну силу Ісуса, направив до Нього посланців із проханням приїхати до Едесси і зцілити його. Ісус не поїхав до царя, але написав йому лист і передав хустку з відбитком Свого Обличчя. Коли цар Абгар побачив Божественний Лик Ісуса на хустині, він зцілився від хвороби.

Проте найбільш відомою є легенда про Вероніку, котра витерла покрите потом і кров’ю обличчя Ісуса Христа, коли Він ніс хрест на Голгофу. Однак, саме ім’я «Вероніка» походить від латинсько-грецього виразу vera eikon — «істинний образ». (Жінку, яка витерла обличчя страдаючого Господа, згідно з одкровенням блаженної Анни Катерини Емеріх, звали Серафія. Вона втратила двох синів під час побиття Вифлеємських дітей і знала, Кому витирає обличчя. Вона це зробила, незважаючи на небезпеку).


Ігор Галущак, CREDO