29.01.13

Грушевський Михайло - Промова біля Центральної Ради під час похорону крутянців

Михайло Грушевський
Dulce et decorum pro patria mori! Солодко і гарно вмерти за отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо. Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тієї рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав нашого трудящого люду. Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі.
Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!
От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!
Вони щасливі, що могли купити своєю кров'ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за отчизну! їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!
М. Грушевський. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ, 1991, с. 202. 


http://kruty.org.ua

27.01.13

На посошок

Во времена Ивана Грозного "последних рюмок" было десять.

1. Застольная – в знак уважения к остающимся;
2. Подъемная – при покидании стола;
3. На ход ноги – движение от стола;
4. Запорожская – при преодолении порога помещения, в котором происходит застолье;
5. Придворная – при выходе во двор;
6. На посошок – гостю вручали посох и ставили на него рюмку. Если гость проливал вино, ронял стопку, не доносил до рта, то его полагалось оставить ночевать в гостях;
7. Стременная – прежде чем поставил ногу в стремя;
8. Седельная – за то, что поднялся в седло;
9. Приворатная – перед выездом за ворота;
10. Заворотная – за то, что все–таки сумел выехать.

25.01.13

Способны ли мы побороть Руину?

Гетман Юрий Хмельницкий.
Гравюра Бонацина. Рим. 1670 г.
350 лет назад в Украине произошло событие, надолго предопределившее ее будущее. В январе 1663 года в добровольную отставку ушел гетман Украины Юрий Хмельницкий. С этого времени в биографии нашей страны начинается период, впоследствии вошедший в историю под названием «Руина». Его главные особенности – перманентная гражданская война и фактический раскол государства на две части: Западную и Восточную Украину.

Сын прославленного гетмана Богдана Юрий Хмельницкий среди прочего вошел в историю как руководитель, пытавшийся вывести Украину из орбиты влияния своих более сильных соседей. Правда получалось это у него не всегда уклюже и, зачастую, бесславно. Например, пытаясь избавиться от польского влияния, гетман в 1659 году делает ставку на московского царя. Он подписывает с ним по своей сути еще более невыгодный для Украины, нежели подобный - отцовский, Переяславский договор. Союз с московитами втянул казаков в войну против поляков. С переменным успехом война продолжалась год, в конце концов, закончившись разгромом антипольской коалиции и вынужденным для Украины миром с Речью Посполитой, оформленном в виде так называемого Слободищенского трактата. На основании этого документа Украина получала широкую автономию с гетманом во главе. Но взамен на стороне польского монарха вынуждена была воевать против Московского государства. Условия трактата были одобрены большинством голосов на казацкой Раде в Корсуне. Но частью левобережной старшины решение Рады было проигнорировано. Казачьи полки во главе с Якимом Сомко и Василием Золотаренко остались верны военному союзу с Москвой. Это и послужило почвой для последующего раскола нашей страны на Правобережную и Левобережную части.

24.01.13

Сумські історики отримали карту України із кордонами УНР [позначення нанесені станом на жовтень 1918 року]

Мапа самостійної України, якій майже сто років. За словами картографів - вони вперше отримали документ з кордонами Української Народної Республіки станом на кінець 1918 р. Мапа зберігалася в родинному архіві сім'ї Голубченків у Сумах.

У  серпні 2005 року сім'я вирішила передати карту на зберігання до Державного архіву Сумської області. Там вона була відразу ж відреставрована і оцифрована.

Цей примірник - єдиний, що зберігся відтоді - переконані науковці. Виготовлений документ в Харкові в "Южной експедиції" за адресою вул. Сумська ,15. Згідно нанесеної печатки, карта належала М.Г.Ільченко, що проживав в м. Суми.

До 2007 року мапа пролежала на горищі. За радянських часів - за такий документ заслання до Сибіру було гарантоване. На ній кордони суттєво відрізняються від сучасних. У 18 році Україна була без  Галичини, Буковини і Закарпаття, а також півдня Одещини, Луганщини та східного Донбасу. Натомість Придністров'я - було українським. А також частина сучасних Білорусі та Росії. Український кордон вклинювався глиб цих країн на 80-т - 250-т кілометрів.

Карта є надзвичайно цікавою для українців, які хочуть знати свою історію періоду Визвольних змагань 1918-1919 рр.

Джерело:  
Олександр Хоруженко http://history.sumynews.com

20.01.13

Мир через 20 лет: Китай - лидер, Италия беднее Турции

Велика Китайська стіна
Согласно исследованию PricewaterhouseCooper, в предстоящие десятилетия упадок многих зрелых экономик продолжится, а нарождающиеся экономики сумеют решить проблемы, связанные с долгами и социальной напряженностью, пишет Виттория Пуледда в статье, опубликованной на сайте газеты La Repubblica.

"Через 20 лет самой богатой страной в мире будет Китай, исходя из паритета покупательной способности, одного из возможных способов определения ВВП страны. Нынешние хозяева мира, Соединенные Штаты, вероятнее всего утратят лидерство, но сохранят за собой второе место. Так будет продолжаться, по меньшей мере, до 2050 года, говорится в исследовании, проведенном группой по макроэкономическим исследованиям PricewaterhouseCooper (Pwc). Предполагается, что заседания на уровне G7 уступят место заседаниям в рамках Е7, принимая во внимание рост развивающихся стран. Через 20 лет Бразилия окажется на 6-м месте, опередив Германию, но пропустив вперед Россию, а Мексика обгонит Великобританию и Францию. Индонезия и Турция обойдут Италию. Стабильно на 3-м месте будет оставаться Индия: она сохранит свои позиции до 2050 года", - пишет автор статьи.

"Япония сохранит 4-е место, но через 40 лет опустится на одну строчку. Впрочем, аналитики Pwc указывают на моменты, которые могут повлиять на динамику роста: высокий государственный дефицит в Индии и Бразилии, чрезмерная зависимость от нефти и газа в России и Нигерии, рост неравенства доходов и социальная напряженность в Китае и в других развивающихся странах. При этом весь мир будет зависеть от факторов глобального потепления: по данным доклада Pwc, угрозы, связанные с климатическими изменениями, усилятся в ближайшие 40 лет", - сообщает издание.

Джерело: http://inopressa.ru/ за публікацією у La Repubblica

19.01.13

РОССИЙСКИЕ БЫЛИНЫ И «УКРАИНСКИЙ ВОПРОС»

Русские былины и сказания, Киевский период, 1894 г. Составитель — А.Каспари
Немножко по одной спекулятивной теме под названием «былины»

Термин «Былина» был рожден в 1839 г. И. П. Сахаровым в одном из разделов его книги «Сказания русского народа», что относит сей термин к разряду не народного, а сугубо исследовательского. До сего же времени, сей термин был не известен, ни народу, ни историческому миру. Здесь можно сделать только одну оговорку на то, что сие слово однажды проходило в оригинальной версии «Слова о Полку Игореве», но с переводом на понятный российский язык, как «бытие». Сам же эпос был известен народу не как «былины», а как сказины и старины.

Начало «познания» былинного эпоса было положено в 60-х годах 19-го века, П.Н. Рыбниковым, который оказавшись в ссылке в Олонецкой губернии (Карелия), случайно услышал от местных жителей и записал ряд сказаний, кои он позже назвал «Исландией русского эпоса». Находясь в Карелии П.Н. Рыбников записал всего 221 сказание. По следам Рыбникова 1871-1872 годах в Калелию ездили рад исследователей, в частности А. Ф. Гильфердинг, который там записал 318 былинных текстов от разных сказителей, кои были опубликованы в его собрании «Онежские былины». Впоследствии, в Карелию выезжал ряд экспедиций, результатом работы которых стало создание так называемого «былинного эпоса».

Впоследствии собирание былин было перекинуто и на другие регионы, хотя главным хранителем эпоса являлся далекий глухой север, Оленецкая и Архангельская губернии, где только в Олонецкой губернии было собрано более 90% всех былин. Примечательно здесь то, что большинство былин завязаны на Киевский трактат, хотя как писал Миллер «олонецкие сказители «не прикрепили ни одного богатыря к своей почве», «не создали новых былевых сюжетов», что отдельные попытки распевать в виде былин сказки оканчивались неудачей, и что явные нелепицы, спетые сказителями, объяснялись ими священной традицией («так поется»). Феномен географической связи с одновременной удаленностью сюжетов былинного эпоса от таких городов как Киев и Москва до сих пор не изучен.

Интересным обстоятельством былинного эпоса является то, что практически ни одна из российских былин не содержит в себе языческой традиции, что уже опровергает саму их давность - даже имена богатырей как Илья, Алеша, Иван, и Попович не славянского, а библейского происхождения, а такое отчество как «царевич», вообще татарского, впервые упомянутого в разрезе московского царства, бо Русью правили князья, а не цари.

08.01.13

На Чернігівщині знайдено календарі, у сім разів давніші, ніж у майя


На Чернігівщині археологи знайшли календар, який у сім разів давніший (!) від відомого календаря майя! Виникнення останнього вчені датують VI століттям до нашої ери. А календар, виявлений на Мізинській стоянці первісних людей, був вирізьблений на кістці мамонта понад 15 тисяч років тому!

..У ті суворі часи людям жилося нелегко. Та вони вже навчилися полювали на мамонтів. Велику тварину треба було загнати в прірву, щоб вона забилася.

Стародавні люди отримували не лише багато поживного м'яса про запас. З кісток мамонтів вони зводили свої житла, робили гострі знаряддя праці. Багаторазові археологічні розкопки дали чимало нової інформації про побут наших пращурів. Вони, як з'ясувалося, навіть мали примітивні музичні інструменти з тих самих кісток, що були своєрідними кастаньєтами доби палеоліту.

Серед людності Придесення вже були й майстерні виробники прикрас для жінок. Деякі з них наштовхнули ученого-археолога Б. Фролова на думку про те, що це насправді тогочасні календарі.

Справді, в основу орнаменту знайденого браслета покладено повторення груп однакових коротких і паралельних прямих рисочок, розташованих під кутом на краях пластин. За підрахунками дослідника, всі ці позначки відповідали наростанню диска Місяця до повні з подальшим зменшенням до нового Місяця протягом 28-29 днів місячного циклу.

На цій прикрасі вчений прочитав жіночий календар з десятьма місячними місяцями, що відповідає терміну вагітності - приблизно 280 діб. На іншому браслеті він розшифрував перехід десяти місячних місяців у кількість днів сонячного року - 365.

Отже, у ті давні часи вели календарні спостереження за Місяцем і Сонцем. Людська громада за ними розраховувала, коли полювати на мамонтів, птахів, биків (у залежності від пори року), проводила ритуали.

06.01.13

Гайдамаки - Сумний святий вечір

Святвечір і Різдво. Історія та традиції

6 і 7 січня православні відзначають одне з найголовніших церковних свят - Різдво Христове.

У канонічних текстах історія про народження Ісуса Христа описується в Євангеліях від Луки та Матвія. Згідно з цими стародавніми джерелами Марія й Йосип пішли до Віфлеєму через перепис населення Римської імперії, що проходив за часів імператора Августа. Саме у Віфлеємі народився Ісус.

За описом євангеліста Матвія, після народження Ісуса першими з людей йому прийшли поклонитися пастухи, сповіщені про цю подію появою ангела. На небі була явлена ​​чудесна зірка, яка привела до дитини Ісуса волхвів (мудреців). Вони піднесли Христу дарунки - золото, ладан і смирну.

Дізнавшись про народження Месії й бажаючи Його знищити, цар Іудеї Ірод наказав убити всіх немовлят у віці до 2 років. Однак Христос був чудесно врятований від смерті, тому що ангел повелів Йосипу бігти в Єгипет разом з родиною, де вони й жили до смерті Ірода.