30.03.11

«Прокляті солдати» Польщі й України

3 лютого 2011 року в Польщі відбулася важлива історична подія, яка зачіпає й українську історію, хоча в самій Україні була цілковито непомічена. Цього дня парламент Польщі практично одноголосно підтримав надання статусу національного свята дню пам'яті так званих "Проклятих солдатів"

Кожен народ і країна мають пам'ятати тих, хто боровся за їхню незалежність і свободу. Але абсолютна їхня ідеалізація може тільки перешкоджати оцінці всієї сукупності їх дій і розумінню пов'язаних з ними подій. Провідні сили суспільства і держави на базі загальнолюдських цінностей мають чітко визначити, який історичний досвід вони вважають позитивним, а який є негативним і не може повторюватися. Великою перешкодою для цього є намагання створити культи абсолютних «національних героїв» і «символів нації» з реальних людей, які могли здійснювати найрізноманітніші вчинки. Приймаючи їх як ідеал, суспільство автоматично починає «захищати» їхню «100% героїчну» пам'ять, незалежно від їхніх вчинків. Що більше, суспільство фактично починає давати позитивну оцінку всім діям «національних героїв» аж до злочинів проти людяності.


29.03.11

Таїланд вирішив купити в України 200 танків


Армія Таїланду вирішила купити у України 200 танків Т-84У Оплот, вартістю 7 млрд. батів $231,1 млн), повідомляє газета Bangkok Post.

За даними видання, нові танки повинні замінити застарілі американські M41A3.

Bangkok Post пише, що армія Таїланду в першу чергу обирала між південнокорейськими танками K1 і українськими Т-84У Оплот.

Газета припускає, що вибір упав на Оплот, тому що Бангкок має досвід військово-технічного співробітництва з Києвом. Видання зазначає, що раніше армія Таїланду закупила 96 українських БТР-3Е1 і планує придбати ще 120 таких бронетранспортерів.

За даними газети, армія Таїланду, крім пропозиції з боку України і Південної Кореї, також розглядала можливість придбання партії німецьких Leopard 2A4 або російських Т-90. Водночас, джерело в армії зазначило, що німецький Leopard визнали надто дорогим.

Нагадаємо, танк Оплот, розроблений Харківським конструкторським бюро імені Морозова, був продемонстрований на 10-й Міжнародній виставці озброєнь IDEX-2011 в Абу-Дабі, яка відбулася з 20 по 24 лютого.

http://ua.korrespondent.net/ukraine/1200944-tayiland-virishiv-kupiti-v-ukrayini-200-tankiv-gazeta

За матеріалами Bangkok Post

28.03.11

Тризуб Нептуна - фільм про флот УНР

Дипломна робота студента 5-го курсу кафедри телережисури Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Канівця Івана.




26.03.11

Витоки козацького культу шаблі

Рада на Січі. Малюнок 17 століття.

З-поміж структурних одиниць козацької військової традиції шабля вирізняється почесними позиціями, про що свідчать і козацькі літописи, і багатий український фольклор. Можна навіть стверджувати, що серед українських козаків існував культ шаблі як безпосередній відголос прадавньої військової сакралізації меча і бойового пояса. Як меч у середньовічній Європі зосередив у собі ознаки належності до лицарського стану, так і шабля на теренах України в ХУІ-ХУПІ ст. увічнила себе символом незалежної козацької верстви. Шабля як вид холодної зброї доводиться далекою родичкою мечу, історія котрого сягає своїми першопочатками стародавніх часів. З'явившись у бронзовому віці (II тис. до н. е.), меч зразу ж посів провідне місце серед холодної зброї і лише значно пізніше поступився своїм видозмінам, у тому числі й шаблі.


25.03.11

Блокадный дневник бухгалтера Горшкова


Ленинградская трагедия: с 8 сентября 1941 года по 27 января 1944 года от голода умер каждый второй из оставшихся в городе жителей

27 января 1944 года была полностью снята блокада Ленинграда, которая осуществлялась немецкими, финскими и испанскими войсками 872 дня, начиная с 8 сентября 1941 года.

По данным на 1 января 1941 года, в Ленинграде проживало 2 миллиона 900 тысяч человек. За период блокады из города были эвакуированы 1 миллион 300 тысяч жителей. За 872 дня погибло, по разным данным, от 300 тысяч до 1,5 миллионов человек (на Нюрнбергском процессе фигурировало число 632 тысячи погибших). Только 3% из них погибли от бомбёжек и артобстрелов; остальные 97% умерли от голода.

О том, какой ад устроили мирным жителям Ленинграда гитлеровцы и их союзники, свидетельствует обнаруженный в архиве Петербургского управления ФСБ дневник блокадника Николая Горшкова.


20.03.11

Гітлер проти Сталіна: хто був гірший?

Професор Єльського університету Тимоті Снайдер вважається одним з найвпливовіших спеціалістів з історії Центральної і Східної Європи. Торік він видав свою нову книжку, яка уже визнана у світі обов’язковою лектурою для кожного, хто цікавиться історією ХХ століття. Назва цієї книжки про «Європу між Гітлером і Сталіним» Bloodlands, що можна перекласти як «Земля крові» або «Криваві землі». Вигадане Автором англійське слово є тривожною алюзією до популярного концепту Borderlands (Прикордоння). Поки готується український переклад інтелектуального бестселера Снайдера, ми  пропонуємо Вашій увазі один з текстів історика, опублікований ним як блоґ на сторінці New York Review of Books. Перекладено з дозволу Автора та видання.


А. Стаханов: несчастный герой


Едва ли на всем постсоветском пространстве найдется человек, не слышавший об Алексее Стаханове. Герой труда умер всего 33 года назад, а в биографии его присутствуют тайны и несоответствия, характерные для шекспировских времен.

Бабушка-контрреволюционерка

Помню, моя бабушка, Мария Ивановна, рассказывала:


- Считалось, что подвиг Стаханова должен вызывать у советских граждан чувство гордости. А вот мы, в нашем селе Гомельской области, его проклинали.

Оказывается, Мария Ивановна, в то время главный бухгалтер совхоза, обратилась к руководству области с просьбой уменьшить нормы сельскохозяйственных выработок, возросших благодаря повальному увлечению «стахановщиной». На нее завели уголовное дело. Обвинение усугубляла статья из журнала «Советская юстиция» (№ 1 за 1936 год). Вот цитата из нее: «Товарищ Сталин говорил, что стахановское движение является в основе своей глубоко революционным, а поэтому сознательный срыв движения является действием контрреволюционным».


17.03.11

СРСР розвалився ще 17 березня 1991 року

Сергій Соломаха
20 років тому – 17 березня 1991 року відбувся перший “референдум СРСР”, який навіть фактом свого проведення показав, що СРСР, як комуністична імперія, приречена.

На всенародне голосування (референдум) СРСР було винесене питання: “Считаете ли Вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновленной федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?”

Отже, мова на “референдумі СРСР” йшла про створення замість міждержавного утворення, а “федерації республік”, на зразок теперішньої Російської Федерації.
Чи підтримали громадяни СРСР таке “сохранение СССР”?


16.03.11

Про Меморіал загиблим воїнам в селі Ковпита Чернігівського району







При в’їзді в село Ковпита, по лівий бік дороги, знаходиться сільське кладовище. В старій його частині встановлено Меморіал радянським воїнам, загиблим в 1943 році (відкритий в травні 1975 року). Це пам’ятник з мармуровими плитами, могила Героя Радянського Союзу І.М.Грачова та дев’ять братських могил.


11.03.11

Кадри німецької військової хроніки про окупацію Чернігова



Німецька кінохроніка, швидше за все, демонструє нам Чернігів та його передмістя у перші дні його окупації. Як відомо, після кількаденних боїв, місто фашистами було зайнято 9 вересня 1941 року. Окупація тривала два роки і завершилася визволенням 21 вересня 1943 року бійцями 13-ої армії Центрального фронту під командуванням генерал-лейтенанта М. П. Пухова.

Клады, канувшие в Лету


Во время Великой Отечественной войны, в 1942 году, когда Чернигов был оккупирован, немцы устроили военное кладбище в саду Троицко-Ильинского монастыря, занимавшее обширную территорию от юго-западной ограды монастыря до забора нефтебазы, в одну сторону, и от улицы Толстого до склонов Болдиных гор, в другую. Присланные с биржи труда черни-говчане копали в саду могильные ямы. А на мебельной фабрике, корпуса которой тянулись вдоль улицы Толстого, как раз напротив кладбища, рабочие делали деревянные гробы и кресты для солдат вермахта и их союзников-венгров, погибших в 1941 году при наступлении на Чернигов либо убитых партизанами уже в период оккупации.


10.03.11

Нил Армстронг впервые рассказал, почему так мало времени провел на Луне

По словам Амстронга, на освещенной стороне Луны очень жарко и в NASA опасались за жизнь астронавтов.

Армстронг на Луне.

Нил Армстронг - первый человек, побывавшей на Луне, объяснил, почему он и его компаньон по миссии Аполлон-11 Базз Олдрин изучили очень небольшой участок лунной поверхности.

Как говорится в письме Армстронга редактору сайта National Public Radio в ответ на опубликованную на сайте колонку, на освещенной стороне Луны очень жарко (около 93 градусов Цельсия), и в NASA опасались, что астронавты могут перегреться, так как было неясно, насколько эффективной окажется система охлаждения скафандров. Во времена лунных миссий скафандры охлаждались при помощи циркуляции воды, общий объем которой был весьма невелик.


09.03.11

Чернігівський історик встановив достовірну зовнішність Мазепи

Чернігівський історик і відомий мазепознавець Сергій Павленко нарешті встановив найбільш достовірну зовнішність гетьмана Івана Мазепи. У зв'язку з цим вн вважає, що 10-гривневу купюру в Україні пора міняти.

"На ній розміщене художнє зображення Мазепи, оскільки на час введення в обігу гривні точних зразків його зовнішності ще не було" - зазначає історик.

Найближчим до істини дослідник називає портрет гетьмана з літопису Самійла Величка, який працював у Батуринській канцелярії за часів правління Мазепи.

Це зображення сьогодні можна побачити на обкладинці нової книжки Сергія Павленка, яку видало управління у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації за кошти обласної програми "Українська книга".

Найвірогідніше, з точки зору Сергія Павленка, зображення легендарного гетьмана


07.03.11

Пивоваріння на Буковині, Австро-Угорська доба (1774-1918)


Число броварень було непостійним і в різні роки становило:

1783 - 1
1793 - 3
1804 - 4
1851 - 25 (зайнято 70 чоловік)
1861 - 19.

Броварні у поміщицьких маєтках, в основному, здавалися в оренду. Але через обмеженість збуту, необхідність постійного вивозу пива у міста тощо пивоваріння у сільській місцевості занепало і залишилося в основному у містах і містечках. Тому число броварень скорочувалося: якщо у 1860 році їх було 20, то у 1863 - 18, 1866 - 17, 1867 - 15, 1880 - 7, 1892 - 8, 1900 - 8, 1912 - 7 (зайнято 225 осіб).

У 1871 році спеціально створеним пивним консорціумом було збудовано у Чернівцях перший добре обладнаний паровий пивзавод. Правда, того ж року він згорів і відновив свої потужності тільки у 1877 році. Це було найбільше підприємство галузі, воно стояло на рівні пивзаводів Австрії і Німеччини, виробляючи пиво міцністю до 10-14 градусів і більше. Для нього поставлялося щороку як з Буковини, так і з Бессарабії, України, Румунії до 1100 центнерів ячменю, а з Чехії - до 200 центнерів хмелю. Річне виробництво високоякісного пива становило у 70-х роках понад 44 тис гл (мабуть, гектолітрів - прим моя), вивозилося навіть у румунію, Галичину, Семигород.

Незважаючи на скорочення кількості броварень, обсяг пивної продукції зростав. Якщо у 1851 році в краї було вироблено 6 тис гл пива, то у 1853 - 1857 рр в середньому щороку 31, 5 тис гл, 1860-1864 рр - 25 тис гл, 1880-1884 рр - 45 тис гл, 1900-1904 рр - 126 тис гл, 1908-1912 рр - 148 тис гл (причому у 1912 році - 193,5 тис гл).
Основна його частина (80-85 тис гл щороку у 1900-1904 роках) вироблялася на трьох чернівецьких броварнях, решта (35-40 тис гл) - на заводах у Сереті, Сучаві, Радівцях, Солці (Південна Буковина).

На базі чернівецьких пивзаводів у 1884 році виникло "Перше Буковинське акціонерне товариство пивоварів". Розширення виробництва пива стимулювалося тією ж системою контингентування, спрямованою на те, щоб пиво вироблялося тут лише для місцевого споживання і не чинило конкуренції західним продуцентам пива. З метою захисту і виживання галузі у конкурентній боротьбі виробники пива Буковини і Східної Галичини створили у 1911 році галицько-буковинський пивний картель, монополізувавши виробництво і збут пива у краї.

«Нема народів ні великих, ні малих…»

Ольгерд Бочковський
Про Ольгерда Бочковського (1885—1939) я вперше почула від літературознавця — професора Леоніда Куценка наприкінці 90-х, коли він повернувся з Чехії, де досліджував тамтешні шляхи Євгена Маланюка. Це був час, коли Україна осмислювала інтелектуальний і мистецький спадок своєї еміграції (цей процес, очевидно, й досі не завершений), не перестаючи дивуватися його багатоманітності та багатогранності.

Першими, звісно, достукалися до серця земляків ті, хто був емоційно наснажений, — поети, прозаїки, публіцисти. Вже сьогодні ім’я Ольгерда Бочковського, яке ще недавно нічого не говорило степовикам, повертається на свою малу батьківщину: минулої осені в містечку Долинська відкрито меморіальну дошку (скульптор Віктор Френчко) знаному у світі політологу, соціологу, журналісту, який тут народився.


05.03.11

История одностороннего общения землян и инопланетян

Наша чудесная цивилизация только-только достигла нежного возраста, и, как всякий ребенок, вовсю принялась заявлять о себе, считая себя объектом, достойным внимания великого космоса. Неизвестно, к сожалению, что сам космос думает по этому поводу, поскольку до сих пор он оставался совершенно холоден и равнодушен к повизгиваниям в радиоэфире, которые год от года все громче и громче раздаются со скромной планетки в непримечательной солнечной системе из захолустного рукава Млечного пути. Тем не менее, попытки связаться с кем-нибудь вне родной планеты предпринимаются человечеством с упрямством охотника, громко аукающего в дремучем лесу ("Ау! слышит меня кто-нибудь". Выходит медведь: "Ну я услышал. Что, полегчало?"). Вот некоторые из них.



04.03.11

Чотири документи про Корюківську трагедію

Олександр Зінченко
Історик, журналіст (Київ)
 "2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ." - такими були трофеї партизанської вилазки. Решті мешканців Корюковки вони обійшлися дорогою ціною. "...В церкві піп зібрав до 500 чоловік, думали, що спасуться, стали богу молитися, німці зайшли перебили усіх з автоматів і попа убили."

У Центральному державному архіві громадянських об'єднань зберігається кілька томів різних архівних справ, пов'язаних із знищенням нацистами майже 7 тисяч мешканців містечка Корюківка на Чернігівщині на початку весни 1943 року. Насамперед йдеться про штабні документи партизанських з'єднань Олексія Федорова і Миколи Попудренка (на території діяльності яких сталася трагедія), а також щоденники учасників тих подій.

Більшість цих документів не публікувалися. Висновки щодо того, якою є доля відповідальності за цю трагедію керівників радянських партизанів, кожен читач зробить сам.

"2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ." - такими були трофеї партизанської вилазки до Корюківки. Решті мешканців Корюковки партизанські трофеї обійшлися дорогою ціною.



03.03.11

Україна лідирує за масштабом розсекречування своїх архівів


В Україні з 5 мільярдів документів, які знаходяться на зберіганні у державних архівах України, тільки 0,24% мають грифи таємності.

Як відзначають у Держархівслужбі, у 2010 році пріоритетом діяльності було визначено розсекречення документів, що знаходяться на зберіганні.

Голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург заявила, що звинувачення в тому, що до документів держархіву немає доступу, безпідставні. «Ми маємо тільки 0,24% засекречених з усього масиву документів», — зазначила вона.

О.Гінзбург пояснила, що це переважно документи підприємств оборонно-промислового комплексу колишнього СРСР, які було ліквідовано, а отже, їх фондозасновник на сьогодні відсутній.

За її словами, на сьогоднішньому етапі не виписано відповідне положення щодо порядку розсекречення таких документів, хоча, можливо, вони вже і не є таємними.

„І, безумовно, документи, які ніколи не будуть розсекречені, — це наші надра. Вони завжди будуть засекреченими. Це державна таємниця. Доступу до них не може бути публічного, адже це наша нафта, наш газ, вугілля тощо“, — також зазначила голова Держархівслужби.

При цьому вона заявила, що „половину з того, що розсекречено, я б не розсекречувала“.

„Я б цього не показувала. Оскільки дуже важливо мати якусь родзинку. Ось, подивіться: жодна країна не розсекретила так документи, як Україна. Навіть росіяни і білоруси вчинили розумніше. Від них сьогодні домогтися якийсь документ — вони з грифом „таємно“, ми не можемо. У тому числі партійні документи радянського періоду чи то щодо КДБ — взяти їх не можна. Американці взагалі нічого не показують“, — заявила вона.

У цілому, за даними Держархівслужби, у даний час в архівних установах України зберігається не менше 5 млрд документів, які містяться на 52,9 млн одиницях зберігання (папки, кіно-, фото-, фоно-, відео документи, решта — на сучасних носіях інформації).

О.Гінзбург є членом Комуністичної партії України, у політичному суспільстві вона більш відома як «арматурщиця Гінзбург».

"Дзеркало тижня"

За матеріалами УНІАН

У Росії відзначають 150-річчя відміни кріпосного права

150 років тому Олександр II підписав
маніфест, що звільнив більш ніж 20 млн. селян

wikipedia.org
Сьогодні, 3 березня виповнюється 150 років з дня скасування в Росії кріпосного права.
У 1861 року імператор Олександр II підписав знаменитий маніфест, який звільнив більш ніж 20 мільйонів селян.

Згідно Маніфесту, селянам були присвоєні громадянські права - свобода вступу в шлюб, самостійне укладення договорів та ведення судових справ, придбання нерухомого майна на своє ім'я та ін..

Селянству дарувалася юридична свобода, але земля оголошувалася поміщицькою власністю. За відведені наділи селяни на положенні "тимчасовозобов'язаних" несли на користь поміщиків повинності, які практично не відрізнялися від попередніх, кріпаків.

Наділення землею вироблялося відповідно до місцевими положеннями, в яких для різних районів країни (чорноземних, степових, нечорноземних) визначалися вищі і нижчі межі кількості землі, що надається селянам. Ці положення конкретизувалися у статутних грамотах, в яких зазначалося, яку землю отримували селяни.
У цілому по країні селяни були не тільки обмежені в розмірах землі - вони, як правило, отримували незручні для обробки наділи, оскільки найкраща земля залишалася у поміщиків.

Наступним етапом звільнення селян був перехід їх у стан власників. Для цього селянин повинен був викупити землю, при цьому ціна викупу значно перевищувала дійсну вартість землі.

Щоб забезпечити реальність викупу землі, уряд організував так звану викупну операцію. Він заплатив за селян викупну суму, надавши їм, таким чином, кредит. Цей кредит повинен був погашатися в розстрочку протягом 49 років з виплатою щорічно 6% на позику.

Сьогодні в Петербурзі в Петропавлівській фортеці покладуть квіти на могилу імператора, названого Визволителем. У Москві покладуть квіти до пам'ятника Олександра II біля храму Христа Спасителя. Також повинен відбутися форум, присвячений пам'ятній даті, який очолить патріарх Кирило.


http://ua.korrespondent.net/world/1192436-u-rosiyi-vidznachayut-150-richchya-vidmini-kriposnogo-prava

02.03.11

РПЦ одобрила замену попа на купца в сказке Пушкина

РПЦ одобрила переиздание сказки Александра Пушкина "О попе и о работнике его Балде" в редакции Василия Жуковского, заменившего главного героя с попа на купца. Как передает РИА "Новости", по словам руководителя пресс-службы патриарха Кирилла протоиерея Владимира Вигилянского, переиздание является вкладом в изучение и популяризацию наследия великого русского поэта.

Пушкинскую сказку в редакции Жуковского, к которому после смерти поэта перешли права на публикацию его произведений, издал Свято-Троицкий собор города Армавир на Кубани тиражом в 4 тысячи экземпляров. По словам священника собора отца Павла, издавая эту книгу, он хотел восстановить историческую справедливость и доказать, что Пушкин "не был богохульником".

"Если это была воля Пушкина и наследника, который был издателем и выпускал его неопубликованные вещи, то он (отец Павел. - Ред.) ничего не нарушил. Это не самочиние священника, а памятник литературы, который он перепубликовал", - заявил Вигилянский.

Научные специалисты Государственного музея А.С. Пушкина в Москве пояснили, что Жуковскому пришлось изменить авторский пушкинский текст сказки из-за церковной цензуры. "Наши научные специалисты не видят никакого криминала в том, что Жуковский изменил текст Пушкина. Жуковский понимал, что без этих изменений произведение просто не будет опубликовано. Кстати, он делал это не раз - чтобы пройти церковную цензуру, изменял и некоторые слова в стихах Александра Сергеевича", - сообщила руководитель пресс-службы музея Вероника Кирсанова.

Впервые сказка увидела свет в 1840 году - оппонентом Балды в ней выступал купец Кузьма Остолоп. Версия сказки, где Балда поступил в услужение к попу, была напечатана в 1882 году в собрании сочинений Пушкина под редакцией П. Е. Ефремова. С приходом к власти большевиков именно она стала считаться канонической.

01.03.11

Коли вже скажуть правду про радянських партизан?

Виникає питання, а скажуть «офіційні історики» та влада правду про Корюківську (1943 р.) та подібні трагедії часів Другої світової війни?

Мова про можливість об’єктивного розгляду названої трагедії з позицій здорового глузду. А це значить з чіткою констатацією головної причини, яка спонукала фашистів до розправи над мирними мешканцями Корюківки – нахабно безглузда авантюра партизан зі вбивства кількох вояків противника. Адже ці так звані партизани добре знали що коять, вбиваючи німецьких військових!? Знали, що вже мали місце приклади, коли фашисти вчиняли каральні заходи. Але ці партизани, нехтуючи життям населення, знов прагнули до чергової авантюри. Бо такою була установка московського керівництва. Треба ж було тримати у напрузі українське населення на окупованих територіях, даючи варіант з двома шляхами – або у партизани, або – до загибелі у такий спосіб. Слова ж Сталіна і про полонених, і про населення під окупацією добре відомі всім!